Без права на інтелект

Незахищеність інтелектуальних прав в Україні б’є по державному бюджету й гаманцю кожного громадянина.

 

«Жесть, я його ще минулого тижня подивився!» – каже білявці з навушниками у вухах хлопець під афішею трилера «Паранормальне явище-2». «О, а цей взагалі ще місяць тому скачав… Пішли краще поїмо десь».

Мільйони українців щодня щось крадуть за допомогою Інтернету. Кілька кліків мишкою – і чужий продукт вже у вас на моніторі. Минулого тижня Американська кіноакадемія оголосила другим у світі ворогом американського кіно сайт demonoid.com, що розміщений на українських серверах.

Demonoid.com мігрував до нас через переслідування в інших країнах. Три роки тому він «лежав» на сервері в Нідерландах. Та антипірати з данської організації BREIN, що стежать за піратами Західної Європи, змусили голландську владу закрити його. Сайт втік до Канади, звідки його теж виселили, далі – до Малайзії. Результат той самий. З 2008 року торенти (дрібно розбиті файли) цього сайту знов запрацювали – сигнал пішов з України. І тут йому затишно – виганяти сайт ніхто не збирається.

«А що тут поганого?» – запитаєте ви. – «На квитки до кіно не в кожного є гроші і час, а тут хоч фільми в Інтернеті безкоштовні».

А ви не замислювалися, чому, наприклад, економіка у нас з кожним роком все примітивніша і бідніша?

Наслідки крадіжки інтелектуальних прав

Загляньте у свій холодильник. Якщо там є “Campari tequila”, горілка “Helsinki”, вина “Хванчкара” чи “Кінзмараулі”, то є великий шанс, що зроблені вони в Україні. Причому абсолютно легально! Товарні знаки з такими назвами були зареєстровані українським Департаментом інтелектуальної власності як власність українських підприємців. Як Департамент міг заплющити очі на усім відомий факт, що ці бренди належать компаніям зі світовим іменем та якістю?! А проявили винахідливість. Наприклад, українська горілка “Helsinki” утворилася з реєстрації двох товарних марок – “Hel” і “Sinki”.

Любите дарувати чи отримувати в подарунок французькі парфуми? А чому ви думаєте, що красивий флакончик зроблений саме тією компанією, за чиє уславлене ім’я ви й викладаєте сотні гривень?

«Ой, та справжніх ви в Україні не знайдете. Та й скільки вони коштувати будуть…», – власниця магазинчику парфумів Оксана – фарбована блондинка середніх років -розправляє на грудях кофтину. «Ось це Арабські Емірати роблять… А ці трохи якісніші – взагалі, вони венесуельські».

І фальшивки з вкраденими брендами, за які ми платимо справжню ціну, – далеко не єдина наша платня за беззахисність інтелектуальних прав в Україні. Власна кишеня від цього тонша, ніж могла би бути.

Тому що пірати не платять ані авторам пісень, ані режисерам чи сценаристам, ані письменникам, ані програмістам. Навіть якщо ви простий лікар, вчитель чи студент, піратство вас теж обкрадає. Бо немає авторських винагород – немає податків з них.

І навіть це не найгірше. За даними Держкомстату, щороку українські роботодавці потребують все менше професіоналів і все більше низькокваліфікованих робітників. З 1999 по 2009 роки потреба в таких зросла більше, як втричі. А кількість науковців в Україні з 1991 року більше, ніж втричі, скоротилася – з 295 до 94 тисяч. А для чого вони тут? Хто ж буде вкладати гроші в інтелектуальний бізнес, якщо неможливо захистити авторські права?

Невисокий чоловічок років 60 у коричневому піджачку з витертими ліктями і завеликих чорних штанях копирсається ключем у дверях свого кабінету в Інституті матеріалознавства у Києві. Одразу й не скажеш, що він щороку їздить до Америки і Франції, щоб представити чергову розробку в галузі порошкової металургії. Надміцні, легкі і дешеві протези для інвалідів – одна з останніх.

«Наші технології там відривають з руками і ногами. Гарно платять. Запрошують до себе… Шкода, що у нас ми нікому не потрібні», – розповідає він.

Невже нашим інвалідам не потрібні хороші протези? Потрібні. Але тут винахідника ніхто не захистить. От і працюємо ми переважно продавцями, обслугою, робітниками. Добре – офісним планктоном. За цю роботу ніколи по-справжньому добрі гроші не отримаєш. Навіть ті таланти, які займаються високими технологіями, роблять це для іноземних компаній.

Ви знаєте 26-річного Дмитра Дзюбу? Він працює в столичному Кібернетичному центрі. Розробляє програмне забезпечення для «Самсунга» і технологію «штучний зір» для Пентагону. Не чули?

Зате про його ровесника – американця Марка Цукенберга – щойно вийшов фільм. Ви його не дивилися через demonoid? Шість років тому Марк з друзями створив студентську соціальну мережу. Зараз вона має більше 500 мільйонів користувачів по всьому світу, а Марк – наймолодший мільярдер у світі. Винахід називається Facebook.

Представництво “Майкрософт” в Україні стверджує: знизивши рівень комп’ютерного піратства на 10%, Україна могла б наростити власний валовий продукт на півмільярда доларів. Це – еквівалент чотирирічної заробітної платні 38 725 вчителів. Або сумарна вартість будівництва Донбас-Арени та стадіону у Львові до Євро-2012.

Але в Україні все менше людей навіть патентують щось. У 2008 році було видано 50 665 патентів. У 2009-му – 42 173. За 10 місяців цього року – 37 717.

Як захистити інтелектуальну власність

Коли гламурна шатенка Діана скачала на своєму VAIO декілька комедій – в перервах між парами у Празькому університеті, де цього року вчилася за обміном – її чеська сусідка почала дивитися на неї як на рецидивістку.

«Вона попрохала адміністратора гуртожитку, щоб та переселила її від мене в іншу кімнату. А хлопці, з якими я дружила, крутили пальцем біля скроні і казали, що я ідіотка і що якщо хтось дізнається про це, то мене просто посадять».

У США охорона авторського права зустрічає вас на кожному кроці. Наприклад, замовник сайту може вимагати у розробника документ, що підтверджує дотримання ним авторських прав. Те саме при реєстрації порталу. Якщо ви викладете на нього шматок фільму – штраф 30 тисяч доларів. Якщо весь фільм – 150 тисяч “зелених”.

У нашому законі «Про авторське і суміжні права» взагалі немає згадки про Інтернет. І закрити сайт, який направо і наліво роздає піратські програми та фільми, можна тільки якщо хтось звернеться до суду і доведе, що його авторське право порушили.

Співробітник Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю, який попросив не називати імені, каже, що щорічно заводиться не більше 200 справ стосовно піратських сайтів:

«Та й ті вирішують або штрафувати порушника на 1700-3400 гривень, або дати умовний термін. Жодного із викритих зловмисників не було засуджено до реального терміну ув’язнення, навіть після повторного вчинення такого ж злочину. Суди часто чомусь виносять рішення про повернення правопорушникам вилученої у них контрафактної продукції, ніби спонукаючи знов відкривати новий сайт».

Два роки тому депутат від Блоку Тимошенко Степан Курпіль і комуніст Олександр Голуб запропонували карати за Інтернет-піратство. За порушення авторських прав вперше – штрафом від 3500 до 17 000 гривень, виправними роботами або позбавленням волі на 2 роки. За повторне порушення – штрафом від 17 500 до 35 000 гривень, позбавленням волі від двох до п’яти років і конфіскацією всього обладнання. Якщо ж порушенням займається група осіб, то вона б мала викласти від 35 000 до 52 500 гривень або ж сісти за ґрати від 3 до 6 років. Документ досі навіть не розглядали.

А що робить Державний департамент інтелектуальної власності?

«На офіційному веб-порталі ми розмістили Рекомендації, в яких провайдерам пропонується у договорі з абонентами врегульовувати питання, пов’язані з використанням об’єктів авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет», – відповів на запит «Свідомо» перший заступник голови Держдепартаменту Володимир Жаров.

Що додати до цих переконливих пояснень?

Хіба що звіти Контрольно-ревізійного управління. За ними, Департамент щорічно заробляє від 50 до 200 мільйонів гривень. Ці гроші мають йти на розвиток галузі. На що мільйони витрачаються реально?

За даними КРУ, 2003 року Держдепартамент витратив 3,5 мільйони гривень на ремонт своїх кабінетів. Тепер інтелектуальна власність захищається на мармуровій підлозі, під навісною стелею з модерним освітленням і електронними табло.

2007 року підпорядковане департаменту Українське агентство з авторських і суміжних прав перерахувало 13 мільйонів гривень винагороди для авторів на рахунки Європейського банку розвитку та заощаджень. Банк збанкрутував, автори досі чекають на винагороду, відповідальності не поніс ніхто. Департамент з моменту заснування у 2000 році очолює Микола Паладій.

Зробивши на себе наклеп, «Свідомо» з’ясувало свіжу схему. Ще навесні джерело розповідало нам, що Держдепартамент дає гроші фірмі, яка начебто контролюється донькою Паладія – Євгенію Бачиш. За результатами тендеру, що відбувся у квітні, ця фірма отримала право забезпечувати юридичний супровід Держдепартаменту. За 2 462 400 гривень.

Ми розшукали номер Євгенії:

А Ви можете розказати про «Пі енд Ем Партнерз»?

А що це?

Як? Ваша фірма…

Вперше чую. Ви, мабуть, щось плутаєте. Я навіть назви такої не знаю.

Пані Євгеніє, мені цю інформацію дали у відомстві Вашого батька. Я – «свій» журналіст!

Ой! Тоді Вам краще звернутися до безпосереднього директора – Дмитра Картушина. Він зможе розказати про фірму. Зараз я йому зателефоную, і ми домовимось про інтерв’ю.

Дуже дякую!

Це підтвердилося і перевіркою через неофіційну базу даних підприємств України. За нею, Євгенія Бачиш є засновницею і керівницею «Пі енд Ем Партнерз».

А Діану не ув’язнили. Вона повернулася з Чехії з купою фотографій старого міста. А от програмку Utorrent, яку використовують, щоб дуже швидко качати файли, Діана видалила. І обходить ятки з піратськими дисками десятою дорогою.

До речі:

З початку року сума зібраної в Україні винагороди для авторів (музикантів, режисерів і письменників) – 25 мільйонів гривень. «І це лише 3% від того, що мали б зібрати, якби дотримувалися всіх законів», – каже голова Парламентського комітету з освіти Володимир Полохало. Для порівняння, Поль­ща у 2009 зібрала 67 мільйонів євро для своїх авторів.

Максим ОПАНАСЕНКО,
бюро журналістських розслідувань «Свідомо»,
спеціально для «Галицького кореспондента»

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!