Один український тижневик, постійним читачем якого я є, дуже не любить тих, хто голосував проти всіх на президентських виборах. В одному з останніх номерів це вже було занадто, як для мене, і як для такого поважного часопису. Це і змусило мене взятись за клавіатуру комп’ютера, оскільки сам належу до «противсіхів».

Здається голландський культуролог Гофстеде, обіцяю авторство уточнити, намагається виміряти кожну культуру, так званими культурними вимірами. Один з цих вимірів є добро проти правди. Як на мене, дуже тонке і дуже показове мірило. З одного боку добро, а з іншого правда. Що є «+», а що є «-»? І чи, взагалі, є в даному випадку «+» і «-»?

Щоб зрозуміти сутність цього протиставлення використовують ситуацію, коли людині похилого віку ставлять діагноз – рак на завершальній стадії і смерть має настати незабаром. Що робити? Не казати їй про це. Вона і так похилого віку і спокійно доживатиме відведений їй час. Це є підхід з точки зору добра. Чи сказати їй про це, тому що це правда. Сказати, не дивлячись на те, що хвилювання і переживання можуть прискорити смерть. Подібних ситуацій у житті трапляється багато. Останні президентські вибори – для мене це також був вибір між правдою і добром (чи меншим злом). Хтось вибирав добро (чи менше зло), а хтось вибирав правду.

Дискусія між представниками добра і правди є практично беззмістовною, оскільки мова йде про культурні виміри, тобто цінності особи. Як знаємо, ціннісні конфлікти є не вирішальними, цінностями не поступаються. Єдине, що можливе, це зміна цінностей впродовж якогось часу, але не вже і не відразу.

Правда завжди гола, а добром дуже легко прикриватись. Колись, я також був прихильником добра. А тепер розумію, що саме правда – це завжди добро для людини. Алкоголіки і наркомани, які знаходять в собі сили і стверджують я-алкоголік чи я-наркоман, стають, таким чином, на шлях оздоровлення. Можливо, і наше суспільство вибираючи правду, а не добро, стане на шлях оздоровлення?

Василь Полуйко,
Ресурсний центр ГУРТ