Від лютого київська група “Вій” їздить з концертами по Україні. Так «Вій» святкує своє двадцятиліття. За цей час група стала направду культовою. Не дуже щільне концертування, невелика, як для такого віку, кількість альбомів, відсутність в теле- і радіоефірах не призводять до забуття групи. Можна сказати, що «Вій» іде шляхом воїна – безкомпромісним і непростим. У їх прес-релізі, зокрема, написано: «Музика групи поєднує психоделію з ритмами та мелодикою слов’янського, зокрема українського, язичництва. Використовуються елементи музики українського бароко та середньовіччя. Виступи групи «Вій» нагадують радше не сейшн (у звичайному розумінні), а потужне дійство, яке проходить non-stop. За рахунок включення до аранжування акустичних інструментів (комуз, віолончель, флейта, гобой, банджо), потужної ритмічної групи (окрім звичайної ударної установки – конго, тамтами та ін.), у поєднанні з використовуваними на концерті аудіозаписами шумів природи, голосів птахів та тварин створюється майже містична атмосфера, стан, що переносить глядача із залу на багато віків назад, до поганських джерел людства, до природи, землі, до втраченого сьогодні людиною зв’язку з Космосом…»

«Галицький кореспондент» зустрівся з лідером групи Дмитром Добрим-Вечором.

– Пройшло 20 років від народження «Вія». Ви стали культовою групою і реально авторитетною серед музикантів, однак вірність шляху не принесла таких дивідендів, які отримали музиканти, які розміняли безкомпромісність на фінансовий успіх. Що тримає тебе на цій дорозі?

Напевно, те, що займаючись музикою, ніколи не думав за гроші. В першу чергу думав, як донести свою музику до людей. Хотів наповнити їх душі любов’ю. Звичайно, хотілося їсти, але шлунок – це вторинне. Може, якщо б це був хоч на якийсь відсоток комерційний проект, твоє визначення нашої складової як авторитетної та культової групи не мало б сенсу. У будь-якому разі рушійною силою моєї творчості є любов та віра у майбутнє України і її народу.

– Багато хто не витримує, і в результаті початкова добра ідея сходить на пси. Адже мало в Україні залишилось груп, які б залишились вірні своєму шляху – чому, власне, так мало?

Хочеться без пафосу, але це не всім під силу. Якщо первинна мета – це музика і бажання донести її будь-якими засобами до людей, тоді все відбудеться. За умови, звичайно, що ідеї цікаві та музика “від Бога”. Як на мене, з’явилося останнім часом забагато посередностей, які брудним рилом лізуть у “храм”. Щоб у наш час займатися музикою в Україні і не зраджувати собі, потрібно мати дуже потужну силу духу та волю у бажанні бути патріотом своєї нації. Все решта – “від лукавого”.

– За 20 років дороги що було найболючіше?

Усвідомлення того, що 20 років української незалежності звелося врешті у переливання “з пустого в порожнє”. 20 років у дупу! Боляче від усвідомлення, що ці 20 років звелися у “20 років самотності” для моєї країни.

– У якій формі зараз перебуває група, чи є ознаки старіння? Адже 20 років концертування – немалий термін?

Навпаки, 20 років – це ознака зрілості, термін, який визначає витримку доброго вина. Якщо відверто, на сьогоднішній день професійний та творчий стан групи «Вій», на моє переконання, є одним з найкращих за всі роки. Напевно, мені ще й пощастило з музикантами цього разу.

– Що для тебе важливіше в партнері по групі – професійність чи людські риси?

Звичайно, що все укупі, але людські риси важливіші. Людина-лайно, коли її визначаєш, відпадає відразу, хоча усвідомлення, що хтось із музикантів виявився непорядним, завдає фізичного болю. Таке було, але усього два рази за весь час.

– Ти в групі керуєш одноосібно чи допускаєш думки інших стосовно стратегії?

Одноосібно, але допускаю.

– Зараз у вас дуже багато концертів у зв’язку з 20-літтям, уже майже місяць ви в поїздках. Як все проходить, чи відрізняються регіони у сприйнятті музики «Вія»?

Не хочеться себе вихваляти, але виявилося, що ми виступали там, де нас найбільше чекали і де ми практично не були. Хіба що були два рази у Полтаві на фестивалі. Але це не беремо до уваги, бо фест і сольний виступ – зовсім різні речі. У Львові було трохи незрозуміло. Виступ “на ура”, але людей у клубі було відсотків 60. Організатори ціну квитків на концерт поставили 70 грн., що для цього міста забагато. Подивимося, що буде, коли поїдемо на Схід, на батьківщину Януковича.

– Франківськ у планах?

Літл (тур-менеджер групи) каже, що з Франківськом проблеми. Не можуть домовитись ні про площадку, ні про гроші…

– Що буде після туру, не думали записати живий альбом?

Добра ідея, будемо думати. Тим більше, що технічні можливості маємо. 16 треків можемо записати одночасно. Трохи замало, але викрутитися можна.

– Дещо незвичне запитання, але саме тебе мушу запитати. І ти, і «Вій» – досить містичні фігури на українській сцені. Що би ти сказав про останні світові події, відчуваєш кінець часів?

Відчуваю, напевно, ще з 11 вересня. Але намагаюся про це не думати. Людей дуже шкода. Думаю, що це початок кінця. Цивілізація сама себе з’їсть рано чи пізно. Питання, скільки проживуть наші діти. Сподіваюся, що стільки, скільки їм дав Бог. Далі – не забуваймо про безсмертну душу. Думаю, що це буде початком нової духовної цивілізації. Це буде підйом сходами еволюції на новий рівень.

– У тебе бувають моменти зневіри і депресії? Як ти борешся з цим, що дає надію?

Депресія буває, зневіра – ні. Із депресняками борюся різними засобами, як і інші люди, хіба що вже давно не бухаю. Так, іноді для настрою. Тим більше, що весь час за кермом.

– Насамкінець, що дає надію?

Та ми ж українці!

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ