Сьогодні з самого ранку появилось бажання щось писати. Зокрема не просто «скинути ліньку» чи хвіст нещодавніх вражень, а спробувати спокійно та врівноважено зібрати «розкрадений грассівськими пацюками бісер». Зараз доречи несуттєво, хто такий Грасс чи Грас, або Трава –  хоча є пацюки, котрі просто полюбляють травку. Поки що моє місцезнаходження – чарівно пасивне місто Станіславів – тому і рубрику відповідно доречно було б окреслити: ArtLabStanislaviv або ArtLabSt.

                                    ArtLabSt vs Ройтбурд

Остання моя подорож Києвом була цікавою, адже вулицю Паньківську залишив принципово на десерт – біля «Колекції» одразу ж натрапив на Байшева. Нове, скоріше необхідно принципово нове, Ройтбурда «хавається» одразу ж разом із «Стіною» флойдів та гарними двома каталогами. Кажуть все вже зрозуміло – потяг набирає швидкість – проїхав Барселону: одразу ж результат… Асоціативно-реміксний прожект – хоча, хто там не був той і не зрозуміє – не виключено, що пітстопом буде і рідненька Одеса.

    Розумієш творчу еволюцію Олександра і головну преамбулу самоідентифікації – не забувай дитинство, що тобі подобалось або про що ти мріяв в дитинстві, то і вимальовуй. Маємо просту формулу: ковбаса-сир- «чєловєк» (якось – так ось в якомусь там приміському центрі робився ремонт в магазині: «м’яко, жири, ковбаски, сири» – суцільна постсовєтська вивіска з чотирьох слів…).

Він повернувся, так, зараз поки що до ковбасок (салямки), про сир щось не малювалось в контексті Сурбарана («Мєніни» Веласкеса поки що не лягали під мазок, – я думаю треба вимкнути світло – тоді інфанта сподобається, хоча хто його зна на що Вона (інфанта) спроможна в темряві). Така історія і може бути праісторією все знаного чорного квадрату… Отже Ройтбурд.

 Великого формату новоспечені роботи викликали підозри навіть в мене самого, адже полюбляю пробачати все, зокрема в мистецтві. Головні персонажі загалом прості – монахи, черепа і салямі. Цікава яєчня, смачна, замість помідорів в неї нашпиговано безліч різноманітних приправ різнокольорових та різнопланових – такий собі авторський декорум із картою-схемою травневого тракту. Одразу ж згадуєш товаріща Лєніна та його: «змістовність думок пропорційно залежить від калорійності їжі». Просто жах. Утробнік революційний. От Монтень чітко окреслював ширину думки від  розмірів приміщення в котрому думається. Зокрема так думав і Паскаль… Отже Ройтбурд.

  Мав я щастя бути в Його майстерні – ще й попав на самісіньке день народження (от молодець). Виглядав Він змученим чи замученим. Надзвичайно працьовитий художник, впевнено можна називати Ройтбурда геніальним. Геніальним не для того, щоб Його боялись, не тому, що з Одеси, а просто. Виявляється зацікавленість Сурбараном датується ще 2001 роком – був аналоговий портрет «Будди на хресті», здається ще до вищезгаданого товаріща Лєніна в бєкіні. Раніше подарований на день народження портрет потрібно терміново модифікувати (є в планах бажання змалювати всіх художників-сучасників) і зобразити пана Ройтбурда розпятого на хресті ( хрест зроблений із 2-х палок салямі) на чорному фоні у формі триптиха великого розміру із вставками кольорового декоруму. До того ж Ройтбурда розпятого в бєкіні. Добре, вже біжу писати…

З повагою Р.Бончук