Команд-Зірка

       (9-10-11 новели історіографічної роботи «Історія Динамо»)  

     Ось вам приклад справжньої сили, не просто сили -, а «сили розвитку», свого роду інерційного руху вперед «крізь перешкоди – до зірок». Саме «Динамо» з команди зірок трансформувалось в команду-зірку  та не припинила тріумфальної ходи до славнозвісної мети: бути кращими. Валерій Лобановський прикладає до цього неабияких зусиль: знову науковий підхід, знову збільшення фізичних навантажень, знову мудрість в прийнятті певних методологічних рішень. Настав 1981 рік, надзвичайно плодовитий період, в цьому році «Динамо» не програло 25 матчів поспіль, в 10-х з них отримали перемоги, принесли багато золота та нагород.

    В. Лобановського прозвали Маестро, йому приписують «риси геніальності», він обласканий зі всіх сторін, хоча вечорами ведеться шалена робота, розписуються карти-схеми, тактично-стратегічні лінії захисту та нападу, принциповість окремих комбінацій тощо – попереду боротьба за Кубок Світу. Утворюється «тренерський тріумвірат» – Лобановському додають ще двох спеціалістів по підготовці. Однак результат був невтішним – «Динамівці» програють Португалії та повертаються додому як Нерон до Риму – з пустими раковинами. В команді безлад, масове незадоволення – всі були запрограмовані на перемогу…

    Зірковий та золотий час О. Блохіна. Всесвітньо відомий, геніальний, невпинний, шалено працьовитий – як тільки його не називали. Людина-птах, людина-машина, людина-швидкість: ще зовсім малого Блохіна хотів тренувати славнозвісний Борзов – з нього (Блохіна) вийшов би чудовий легкоатлет. Людина-гол: кількість забитих м’ячів сягає цифри 200 – на заводі «Арсенал»(зараз це Мистецький Арсенал) було виготовлено  великий кришталевий м’яч. Людина-легенда, людина-рекорд тощо. 1985 рік. «Динамо» виграє Кубок СССР. Зірковий також час і для Дем’яненко – як захисник забив багато м’ячів – став кращим гравцем Союзу.

    Кубок Кубків Європи. Славнозвісний та одночасно до болю трагічний 1986–ий рік. Трагедія на Чорнобильській АЕС прикрила чорним куполом всю Європу, весь світ похитнувся внаслідок такої трагедії. Однак це не стало на заваді перемог «Динамо» – вони знову найкращі. Переліт до Москви – ніхто не зустрічає, а потім поїздом до Києва – і тут щастя: зустрічають тисячі людей, прихильників геніальної команди, люди забули про «трагедію на АЕС», щастя переповнило їхні серця теплом та гордістю за земляків своїх.

    Підготовка до світового чемпіонату – майстерність декотрих гравців вражала, доходять до 1/8 та трагічно програють Бельгії, до того ж дотепер всім відомо про неправильне рішення головного судді – одним словом поразку динамівців було сфабриковано заздалегідь до самого чемпіонату. «Динамо» впадає в «період депресії », до того ж глибокої та напрочуд дивакуватої. Лобановського звинувачують в поразці – ставлять нового тренера якогось Малофєєва: йому взагалі все одно про певні принципи відповідальності та результативності – головне штучність та ілюзорність темпераменту гравців, така собі напівзрозумна метушня. Так би мовити «відвертий футбол».

І. Бєланову дарують Золотий  М’яч. Він другий після Блохіна по працьовитості. Цікавий сюжет Бєланов та Блохін тиснуть один одному руки на тлі величезного «золотого соняшника»(таке було прозвисько в Лобановського) в центрі котрого красуються Золоті Зернята. Кінець 11-ої новели.

З повагою Р. Бончук