Ресторації та кав’ярні старого Станиславова

Заклади громадського харчування в нашому місті були відомі віддавна. Проте більшість з них у ХІХ столітті являли собою корчми з низьким рівнем обслуговування, де подавалися прості страви і напої. Такі корчми в Галичині часто називалися «мордовнями», бо там мало не щодня траплялися бійки. В Станиславові корчми розташовувалися в людних місцях, наприклад, поблизу Ринку. Звичайно, добропорядні й поважні міщани уникали подібних закладів. Вони відвідували ресторани, кав’ярні і цукорні…

Одним з найстаріших у місті був ресторан власника броварні Сельдельмайєра, який знаходився по однойменній вулиці (зараз – вул. Новгородська) і був збудований ще у ХІХ столітті. Саме тут можна було скуштувати пиво станиславівського виробництва. Велика зала ресторану могла вмістити до 500 осіб, тому її часто орендували під різні зібрання. Реклама в газеті «Українське життя» від 3 квітня 1921 року повертає нас у минулі часи: «Пиво Зедельмайєра з першого парового бровару в Станиславові виробляє пива: мартовий лежак, ясний експорт… Дістати можна в гектолітрах, бочках, відрах, чвертках, вісімках. Заступництво в усіх містах!»

Любили мешканці збиратися й у відкритому в листопаді 1896 року ресторані «Казино», який знаходився по вул. Сапіжинській, 12 (тепер – приміщення бібліотеки для юнацтва по вул. Незалежності). Сьогодні назва «казино» набула дещо негативного відтінку, але в минулому казино було місцем різноманітних забав, вечірок з танцями, громадських заходів.

У ресторані були запроваджені абонементи на обіди і вечері. В газеті «Українське життя» від 15 травня 1921 року читаємо рекламу «Казино»:

«Реставрація Антона Гаргесгаймера в Станиславові, вул. Сапіжинська, 12 поручає щодня свіжі вудженини й пиво першорядної якости. Дешева й смачна кухня. Приймає замовлення на вечорниці, забави й весілля».

Модерні ресторани та кав’ярні європейського типу з’явилися у місті на зламі ХІХ-ХХ століть.

У 1898 році у кам’яниці ресторатора Германа Басса (донедавна там була книгарня по вул. Незалежності, 19) відкрилася перша елітна кав’ярня-ресторан «Union». Через 15 років кав’ярня перемістилася в новозбудований готель «Union» на початку вулиці (тепер – готель «Київ»).

Ресторан Гаубенштока. Вул. Собєського, 22 (тепер – вул. Січових Стрільців). Листівка з колекції Олега Гречаника

Влітку 1903 року по вул. Собєського (зараз – Січових Стрільців, 24) відкрився ресторан «Рояль» з великим залом, більярдом («шаровнею») та кав’ярнею. В ресторані щовечора грав дуже популярний у ті часи оркестр 24 піхотинського полку. Проте, незважаючи на пишне відкриття, ресторан не став взірцевим і часто трактувався вимогливими мешканцями як другосортний.

У ХІХ ст. у європейських ресторанах запровадили меню, тобто перелік усіх страв, які може запропонувати кухня ресторану. Не відставав від нововведень і Станиславів. Перше меню з’явилося у нашому місті в ресторані, який відкрився 1906-го року в готелі «Центральний» по вул. Собєського, 4 (тепер – вул. Січових Стрільців, приміщення військового готелю «Зірка»). Власником ресторану був виходець із Кракова А. Лігенза. Обід із 5 страв у цьому ресторані коштував 2 корони, а із 4 страв – 1,4 корони (нагадуємо, що середня зарплата на той час становила 100 корон).

1 травня 1914 року були відкриті ресторан і кав’ярня у готелі «Австрія» (за Польщі – «Варшава») по вул. Собєського, 16 (тепер – готель «Дністер» на розі вулиць Січових Стрільців та Шевченка), які обіцяли відвідувачам «перворядне упорядження з європейським комфортом, центральне огрівання, водопроводи, електричне освітлення, приступні ціни та солідну услугу».

По вул. Сапіжинській (тепер – Незалежності, 11) у п’ятиповерхівці Кароля Гаусвальда, спорудженій у 1914 році розміщувався ресторан Гаубенштока. Згодом ресторан змінив свою адресу і розмістився по вул. Собєського, 22.

Після побудови у 1904 році Пасажу Гартенбергів фешенебельна кав’ярня, пізніше – ресторан «Едісон», або «Пасаж», зайняла другий поверх будівлі.

Згідно з “Інформатором Станиславова”, виданим у 1929 році, у місті налічувалось 11 ресторанів. Крім уже відомих «Haubenstock», «Казино», «Варшава», «Union», в місті працювали «Брістоль» по вул. Собєського, 17 (тепер – вул. Січових Стрільців), «Flieg Karol» по вул. 3 Мая (тепер – вул. М. Грушевського), «Ziemianska» по вул. Вірменській, 18 (тепер – вул. Мельничука), а також ресторани без назв, власниками яких були  С. Хeндлер, М. Хабнер, Ф. Карчевіч, Т. Квятковський.

Більше нових ресторанів відкрилося у Станиславові в середині 1930-х років, проте інформації про них обмаль. Згідно з матеріалами Воєводського управління фонду праці в м. Станиславові протягом 1933-1934 рр. працювали ресторани власників Соломона Гендлера, Пікауза; протягом 1934-1939 рр. – «Міраж» Клари Рубін, «Андрій» Леоніли Феніг, залізничний ресторан Філомени Чап, «Лувр» Аделі Драх; протягом 1937-1939 рр. – кафе-ресторан Хайма Фрідмана; в 1939 році – ресторан «Малополянка» власниці Ядвіги Акерман.

Станиславівські ресторатори були об’єднані в Товариство власників ресторанів, яке очолював М. Гаубеншток. 10 вересня 1936 року у Львові відбувся З’їзд рестораторів Польщі, на якому були присутні й власники ресторанів зі Станиславова.

Страви у станиславівських ресторанах були різноманітними і поєднували традиції української, єврейської, польської, австрійської кухонь. На одному столі могли органічно поєднатися єврейський курячий бульйон, українські вареники та струдель з яблуками – страва австрійської цісарської кухні. Не обходилося, звичайно, без кави – уже справді традиційного галицького напою! Чорна кава подекуди називалася «капуцин», кава з молоком – «мелянж», можна було замовити пошаровий кавовий десерт.

Працювали у місті також кав’ярні та цукорні. У 1929 році улюбленими міськими кав’ярнями були «Haubenstock», «Варшава», «Union», «Пасаж», розміщені поруч з однойменними ресторанами, а також «Метрополь» по вул. Шидловского, 1 (тепер – вул. Грушевського).

Цукорні, тобто кондитерські кав’ярні-магазини, були популярними серед станиславівських пань. Найбільш відомою була цукорня В. Скрута, яка розміщувалася по вул. Казимирівській, 4 (тепер – вул. Гетьмана Мазепи, де розташований магазин «Головні убори»). Також відомі цукорні по вул. 3 Мая, 1 (тепер – вул. Грушевського), «фабрика шоколаду і солодощів десертних» В. Кровінського по вул. Сапіжинській, 4 (вул. Незалежності), «Затишок» по вул. Каземирівській, 9 (вул. Гетьмана Мазепи), «Закопане» по вул. Гославського (тепер – вул. Дмитра Вітовського) та ін. Про асортимент цукорень читаємо у рекламі: «Цукорня Івана Стаффа у Станиславові по вул. Міцкевича поручає свої вироби: торти, цукри, тіста, морозиво!».

На втіху франківців, традиція цукорень почала відновлюватися – в кав’ярнях тепер можна подекуди скуштувати шоколад їхнього власного виробництва. Гарна традиція – вишукано, смачно, корисно!

Наталія ХРАБАТИН

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!