Московсько-татарський Крим. Кілька фрагментарних спостережень

  •  

    «Прикордонники». На адміністративному кордоні АРК Крим стоїть пост ДАІ, на якому доблесні працівники неодмінно знайдуть будь-яку причину до вас домахатися. Вони вже всіх так дістали, що стали персонажами місцевого фольклору: про них складають жартівливі пісеньки, які можна почути на радіо «Шансон».

    Ворота. Івано-Франківськ деколи пробують позиціонувати як «ворота в Карпати». А не варто. Сумний приклад подібного позиціонування – Сімферополь, «ворота в Крим». У Франківську немає Карпат, в Сімферополі немає ні моря, ні гір. Зупинятися при воротах нецікаво. Їх хочеться проскочити по об’їзній. Хто прибув поїздом – одразу пересідають у маршрутки до своїх курортів. Місту потрібен свій власний внутрішній міф і світ, щоб змусити чи спокусити когось затриматися в ньому надовше. «Підворітні» бренди – від ліні і тупості.

    Колонія. Не правда, що Україна не колоніальна держава. Крим – колонія України. Все, що є в Криму українського, – це державна влада. В руках держави репресивний апарат, котрий регулює складні внутрішні стосунки в автономії. Українську мову чи символіку можна зустріти тільки в державних структурах. Навіть привітання президента Януковича з Великоднем чи 9 травня на біл-бордах написані українською мовою, на відміну, до речі, від привітань Партії регіонів. Яка б в Україні не була державна влада, в Криму вона залишається за великим рахунком українською.

    Конфлікт. Життя в Криму визначають дві протилежні структури, два полюси. Це відставники російського флоту і кримські татари. Відставники – загалом така собі заслана паравійськова спільнота зі своєю церквою і ідеологією, яка розвивається на ґрунті протистояння з корінним населенням та українською владою. Вони  й одягнені часто в мілітарний одяг. Кримські татари також гуртуються в режимі цього протистояння. Вони стараються розвивати свої традиції, культуру, відновлювати пам’ятки, розширювати території економічного та політичного впливу. Об’єднує їх хіба що музика. В Криму це в основному російський шансон. Його постійно чути навіть у татарських кафешках. Правда, зрідка російську попсу перебивають національні татарські мотиви. Це нагадує наші гуцульські колиби – то коломийки, то Кіркоров. Відчувається брак якісної національної шоу-індустрії та недолугі спроби спротиву російській.

    Попри різні нюанси до Криму варто їхати – на море та в гори, особливо в травні. Ми з кількома франківськими велофанатами з’їздили – на Відкритий національний чемпіонат України з даунгілу (швидкісний спуск на гірських велосипедах). Все відбувалося 10-12 травня   на схилах Ай-Петрі, біля Ялти. Привезли чемпіона серед юніорів, багато гарних вражень і трохи поганих фото 🙂

     

     

  •  

     

     

     

     

     

     

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!