Мавроді вигадав ефективну схему «розводу лохів», але відверто попередив: у виграші опиняться одиниці. Так і сталося: МММ-2011 зупинився. І почався МММ-2012 – знову біжіть перші… Двигун фінансової піраміди живиться людською жадібністю. Але, треба визнати, все досить чесно, наскільки це слово взагалі можна застосувати до такого масштабного лохотрону. А ще піраміда добре демонструє силу реклами. Реклама стирає пам’ять, бо «гроші живуть тут» і «всім все платиться».

Вибори-2012: нові бренди – ті ж обличчя. Реклама стирає пам’ять – це правило чудово працює і тут. Як там кажуть: хто не пам’ятає минулого, той не має майбутнього? Спробуємо пунктирно освіжити в пам’яті деякі факти 2004-2012 років.

2005 – президент Ющенко, з 2010 – президент Янукович, за цей час прем’єрами були Тимошенко, Єхануров, Янукович, Тимошенко, Азаров. Можна перелічувати прізвища віце-прем’єрів, міністрів, голів ВРУ і їх заступників, а також силовиків, голів ОДА… Але особливого сенсу в цьому немає, бо всі вони здебільшого – карти з однієї колоди, їх лише час від часу перетасовують, чи, як тепер інколи кажуть модні аналітики, «перетрахують». 

І візьмемо кілька політичних подій: 2005 – Тимошенко отримує підтримку в парламенті, стає прем’єром, конфлікт з «любими друзями», прихід на прем’єрське крісло Єханурова, який мав значно меншу підтримку. Після парламентських виборів 2006-го соціалісти Мороза дезертують до регіоналів в «антикризову коаліцію» і прем’єром стає Янукович при президенті Ющенку. На позачергових виборах 2007-го перевагу знову здобувають НСНУ і БЮТ – Тимошенко повертається в уряд. У 2010-му президентом стає Янукович, прем’єром Азаров. З голови Верховної Ради Яценюка знімають Регіони з допомогою БЮТ. Тушки з БЮТ і НСНУ допомагають регіоналам повернути обмежені свого часу повноваження президента. Харківські угоди також не стали б можливими без голосів «тушок». За мовний закон Колєсніченка-Ківалова голосують у першому читанні 32 колишніх «тимошенківці» і 4 «нунсівці».

І наближаємося до кульмінації. Непотоплювані «любі друзі» вже без Тимошенко і Ющенка творять нові проекти до осені-2012. Яценюк і «Батьківщина» зливаються в бренді «За Батькіщину». Частина перебігає до модного Кличка, і особливо урожайний наплив в “УДАР” колишніх «друзів» дрібної масті відбувається у регіонах. Вихідці з «Батьківщини» також формують «Україну-Вперед». Комуністи рекламуються як «націоналізатори» базових галузей економіки, але найбільше, мабуть, бояться, щоб їх самих не націоналізували. Люди, які в списках на прохідних місцях, «заряджають» цю політичну піраміду перші. Багато хто – чужими грошима.

Ця політична піраміда відмовиться від своїх зобов’язань вже в день виборів – у той самий момент, коли усі ми «зарядимо» її кожен своєю галочкою в бюлетені. І почнеться дерибан дивідендів між тими, хто «зарядив» перший. А головні бенефіціари і політтехнологи почнуть думати про нову піраміду під назвою вибори-20…

Мавроді чітко сказав: я будую піраміду на людській жадібності. Він усім, хто здатен дослухатися до голосу тверезого глузду, дав зрозуміти: у разі програшу винен буде не він, а кожен особисто через свою жадібність. 

Як з цим боротися? Та особливо ніяк – просто не грати в МММ. Пам’ятати, де буває безплатний сир.

Якщо ці прості висновки перенести на політичну піраміду, то це аж ніяк не означатиме, що слід ігнорувати суспільно-політичне життя. Навпаки! Потрібно думати, пам’ятати і намагатися впливати. Не вестися на обіцянки легкого «покращення», з чиїх уст вони б не лунали. Не дозволяти рекламі стирати пам’ять. Усе начебто так просто, хіба ні?..

 Петро ШКУТЯК,

депутат Івано-Франківської обласної ради