Всьо чотко!

 

Він умів бути справжнім другом, при цьому залишаючись дуже стриманим із незнайомими. Та його знала вся Україна.

Він був міфом, який не хотів бути міфом.

Він зробив групу «Брати Гадюкіни». Він же її й поховав.

Після «Гадюкіних» він став кращим ді-джеєм України, а згодом і Росії. Він не переймався славою і не любив її. Він – це Сергій Кузьминський, або Кузя, як його називали всі…

Кузі днями стукнуло 50. Я не обмовився – йому дійсно стукнуло 50 третього жовтня. Не було би, а є. Я дуже часто чую його сміх, коли раптом мене понесе кудись не туди, або коли я забуду, що є головним насправді. Тоді я чую, як зверху Кузя угорає з мене і з цього всього навколо.

Надзвичайної сили духу був чувак. Його перфекційність булла унікальною. О! От і зараз штовхнув під руку і з’явилось слово «булла» в тексті. Сміється з усього пафосу, який зараз зачасту є навколо його імені. Йому цього не було потрібно. Бо не це є потрібним.

Нема суму зовсім у мене в ці дні. От нема. Є радість. Є гарна осінь. У Мостиській вулицю його імені відкрили. Сказати би про це львівським мєнтам років двадцять тому… Смішно і весело… І я чую як зверху сміється Кузя…

Всьо чотко. Шо ше тут казати…