У мої дитячі спогади, певно, назавжди врізалися кадри кінохроніки масових самогубств початку 90-х – сектантів „Білого братства” та розорених вкладників фінансової піраміди МММ. Після того я ще дитиною вирішив, що ніколи не потраплю у подібну халепу…

Але пасток дедалі більше. І замасковані вони все краще.

До недавнього часу структурами, де люди безглуздо втрачали кровно зароблені гроші, вважалися передовсім казино, ігрові автомати та букмекерські контори. Помірковані люди трималися осторонь цих закладів, розуміючи, що виграє завжди тільки казино. А винятки й гарні байки про щасливчиків – це приманка для легковірних. Тому помірковані несли гроші в банк.

Але сьогодні банки все більше нагадують фінансові піраміди. Втім, сьогодні пірамідою може виявитися навіть багатоквартирна забудова.

Зараз сама економічна кон’юнктура штовхає банки на шлях фінансової піраміди. Наприклад, сьогодні Нацбанк, щоб втримати низький курс гривні, створив дефіцит національної валюти на валютному ринку. Нацбанк у виграші, адже менше гривні – менше можливості купити іноземну валюту, а отже – вищий курс національної валюти та стабільний іноземної. І тут ми робимо перший крок до гаплика: від браку гривні першими починають задихатися малі банки. Вона їм потрібна, як повітря, щоб сплачувати відсотки за гривневі депозити населенню. Звідки ж взяти? Правильно, залучити ще більше від населення, пообіцявши ще вищі ставки.

За оцінками експертів, приблизно 50 малих українських банків підвищують ставки за гривневими депозитами з 15-17% річних до 23-27%, щоб залучити гривню і таким чином виплатити зобов’язання за депозитами, термін яких збіг. Зрозуміло, що це шлях в нікуди, це класична піраміда.

Крім того, це тягне за собою підвищення кредитних ставок для бізнесу, що робить підприємництво в Україні абсурдним заняттям. Навіщо брати непідйомний кредит під 30% і гарувати, лише аби його повернути, якщо ще пощастить, коли можна покласти гроші на депозит і «заробити» більше? Тому промислове виробництво і бізнес впадають у стагнацію: дорогі кредити їм не по кишені. І виходить, що малі банки змушені перетворюватися на фінансові піраміди: інших способів отримати кошти для погашення зобов’язань перед вкладниками, окрім як залучити кошти в нових вкладників під вищі відсотки, не залишається. Поступово банківська система перетворюється на суцільний МММ.

Мильна фінансова бульбашка з початком наступної фінансової кризи починає надуватися особливо інтенсивно. Незабаром настане момент, коли банки не зможуть залучити нові гроші і розрахуватися за зобов’язаннями. Закінчиться це в багатьох випадках тимчасовими адміністраціями НБУ, перевірками, скандалами, замороженням виплат, банкрутствами, сльозами, людським горем. Наближеним установам дадуть рефінансування – великий дешевий довгостроковий державний кредит під 7-8%, когось продадуть чи ліквідують. Бо Нацбанку не вистачить коштів для рефінансування усіх.

Минулого тижня пролунав перший тривожний дзвіночок від банку „Таврика”: він не зміг розрахуватися з вкладниками. А чотири роки тому подібне сталося з „Надрами”. Тоді держава змушена була рятувати банківську систему: ліквідували банки „Національний стандарт”, Європейський”, Укрпромбанк”, „Одеса”, а також рефінансували низку банків, зокрема ті ж „Надра”, „Київ” та ін. Сьогодні вимальовується дуже подібна ситуація. Врятувати банківську систему від остаточного перетворення на піраміду, а потім – неминучого краху може хіба адекватна курсова політика, відновлення кредитування реального сектору економіки та довіра населення. Якщо цього не буде, чимало банків в Україні просто лопнуть, як МММ.

Можна, звісно, сподіватися на диво – це справа особиста. Я б волів усе ж не потрапляти в пастку.

 

Роман ЛЯБИГА,

виконавчий директор

Українського союзу промисловців і підприємців

в Івано-Франківській області