Анастасія ДЕРЕВ’ЯНКО: «В сучасному спорті не існує поняття “слабка стать»

На нещодавньому чемпіонаті світу з пауерліфтингу, який проходив у далекому Пуерто-Ріко, потужними результатами відзначилася збірна України, яка посіла перше загальнокомандне місце у змаганнях жінок. Серед тріумфаторів нашої команди була і 25-річна франківчанка Анастасія Дерев’янко, яка у розмові з журналістом «ГК» розповіла про свої останні успіхи, а також пригадала свій шлях у виді спорту, який традиційно вважається чоловічим.

 

На нещодавньому чемпіонаті світу з пауерліфтингу, який проходив у далекому Пуерто-Ріко, потужними результатами відзначилася збірна України, яка посіла перше загальнокомандне місце у змаганнях жінок. Серед тріумфаторів нашої команди була і 25-річна франківчанка Анастасія Дерев’янко, яка у розмові з журналістом «ГК» розповіла про свої останні успіхи, а також пригадала свій шлях у виді спорту, який традиційно вважається чоловічим.

– Тридцять третій світовий чемпіонат серед жінок проходив на дуже високому рівні, – почала розмову Анастасія Дерев’янко. – Особисто мені все дуже сподобалося, починаючи від країни – екзотичного Пуерто-Ріко, де зараз тепло, на відміну від наших холодів, а також умови проведення чемпіонату. Щодо власного виступу, то, з одного боку, третє місце – це дуже непоганий результат. Фактично, це найвище досягнення у моїй кар’єрі. Але, як правило, своїми результатами я не задоволена, адже завжди є до чого прагнути. Якщо відчуваєш задоволення – то в подальшому не буде добрих результатів (посміхається).

– Жіноча збірна України в загальнокомандному заліку стала найсильнішою в світі. Вважаєш цей результат закономірним?
Враховуючи, що на чемпіонаті світу змагалися команди з понад 50 країн, перше місце нашої команди інакше, як історичним для нашої країни, назвати не можна. Приємно, що я долучилася до нього: 465 кілограмів – добрий результат, але найголовніше і для мене, і для збірної – світова нагорода. Хоча розраховувала на трішки кращий результат від себе. Але впевнена, що буде ще не одна нагода його покращити. До слова, разом із третім місцем мені вдалося вибороти ліцензію на Всесвітні ігри з неолімпійських видів спорту – аналог літніх Олімпійських ігор, які так само відбуваються раз на чотири роки. Найближчі відбудуться у липні-серпні 2013 року в Колумбії.

– Якщо говорити про суперниць, хто сьогодні складає реальну конкуренцію у твоїй ваговій категорії?
На чемпіонаті світу конкуренція була дуже відчутною. У моїй вазі змагалися одразу 14 учасниць – це досить багато, враховуючи, що кожна з них показала дуже добрі результати. Фактично, мене обійшли тільки представниці Росії і Венесуели.

– Підходить до завершення черговий спортивний рік. Яким він видався для Анастасії Дерев’янко?
Загалом, 2012-й склався досить вдало для мене, порівняно з минулими роками. Вже два роки я виступаю на дорослому рівні, перед тим був юніорський період, на якому мені вдалося стати чемпіонкою світу і встановити два світових рекорди. Зараз новий рівень, нова вагова категорія. Мабуть, тому «бронза» нинішнього чемпіонату світу – вагоме досягнення для мене.

– До речі, чому ти вирішила змінити вагову категорію з 48 на 52 кілограми?
Справа в тому, що категорію 48 кілограмів, де я раніше виступала, трансформували на 47 кілограмів. Було складно підвищувати результати на тренуваннях, а вагу – знижувати,  зганяти, як кажуть спортсмени. Особисто я була незадоволена, тому вирішила перейти у нову вагову категорію. Зрозуміло, що там значно більша конкуренція за найвищі місця. Скажімо, у моїй колишній вазі на «світі» було всього 7 учасниць. Але я завжди казала: не треба дивитися на конкуренцію, треба завжди вимагати від себе більшого.

– Скажи, чому свого часу ти обрала пауерліфтинг серед інших видів спорту?
Ще з дитинства я знала, що присвячу своє життя чомусь особливому і воно в мене буде виходити дуже добре. Пробувала себе у багатьох видах спорту. Одним з найулюбленіших ще й досі залишається веслування на байдарках. Плавала я шість років. На жаль, в мене не було відповідних фізичних даних: малий зріст, низька вага. А коли постав вибір між спортом і навчанням, обрала останнє. У тренажерний зал пішла виключно для себе, для підтримки форми, якої набула на веслуванні. Вже з першого дня в мене почало виходити. На дебютних змаганнях виконала норматив кандидата у майстри спорту, а за декілька місяців вже була майстром спорту, а згодом – «міжнародником». Цікаво, що вдалося мені це досить легко, відтак відчула, що пауерліфтинг – це моє.

– Пауерліфтинг вважається чоловічим видом спорту. Як у ньому почувають себе жінки?
У наш час жінки почувають себе добре в будь-якому виді спорту (посміхається). Як на мене, вже минув той час, коли йшлося виключно про чоловічі дисципліни. У сучасному спорті вже не існує поняття “слабка стать”. Стосовно пауерліфтингу, жінки у ньому почувають себе досить комфортно. За прикладами далеко ходити не буду: жіноча збірна України – найсильніша в світі.

– На Прикарпатті пауерліфтинг, як правило, асоціюється з Коломиєю, де вже багато років працює потужна секція на базі спорткомплексу «Локомотив». Чому ж цей вид спорту практично не розвинений в обласному центрі? 
Можливо, якраз тому, що більшість спортсменів, які виступають у збірній, живуть і тренуються саме в Коломиї. Там справді гарні умови для цього, регулярно проводяться змагання та першості, зокрема, чемпіонат та Кубок України. Стосовно Івано-Франківська, наше місто навіть не має відповідного приміщення для занять пауерліфтингом. Цей вид спорту вимагає дещо інших умов, ніж ті, які має стандартна «тренажерка». Свого часу, коли наше місто і, зокрема, мікрорайон Пасічна (ЗОШ №24), де я тренувалася, затопила повінь, постала дуже серйозна проблема із місцем для тренувань. Не вистачало блінів, штанг, не кажучи вже про те, що для нашого виду спорту потрібні приміщення, розраховані на те, що можна буде кинути штангу на підлогу після виконання підходів. Зрозуміло, що у багатоповерхівках працювати ми не можемо.

Зазвичай на тренуваннях «ліфтери» займаються з рекордною вагою. Чи фіксуєш для себе неофіційні досягнення і скільки часу ти приділяєш підготовці до змагань?
Справді, працюємо на максимумі, особливо в передзмагальні періоди. На нашій термінології це називається «проходки» – виходимо на рекордний результат, який показує, в якій формі спортсмен підходить до змагань. Загалом, різниця між тренуваннями і змаганнями у тому, що під час підготовки ми в окремий день акцентуємо увагу виключно на одній вправі, наприклад, присіданнях чи жимі. На змаганнях же виконуємо усі три види поспіль. Щодо підготовки до змагань, то в пауерліфтингу все індивідуально. Кожен обирає собі сам оптимальну програму і кількість тренувальних днів. Зараз я займаюся чотири рази на тиждень. Разом з тренером аналізуємо моменти, над якими потрібно працювати, на що зробити акцент.

На твою думку, які фактори, окрім доброї фізичної підготовки, важливі для досягнення найвищих результатів?
Для мене велике значення має відсутність усіляких побічних моментів та ситуацій, адже міжнародні змагання – це дуже серйозний рівень, на якому враховуються щонайменші дрібниці. Мова йде про режим, добрий сон, повноцінне харчування. Важливою є підтримка з боку близьких та рідних.

Між іншим, як твій чоловік ставиться до того, що ти займаєшся силовим видом спорту?
Зі своїм чоловіком я познайомилася на змаганнях, він сам займається пауерліфтингом, тому маю повне розуміння з його боку. Він дуже підтримує мене. Коли я народила дитину, відверто, про пауерліфтинг вже навіть не думала. Але чоловік наполіг на тому, щоб я повернулася у великий спорт. Цікаво, що до родів я не «тягнула» на міжнародний рівень. Тому мені говорили: молода ще, встигнеш! Та й не було великого бажання, хотілося виступати більше для себе. Втім, чоловік переконав мене в тому, що я можу змагатися на високому рівні. Саме тому я вирішила повернутися в пауерліфтинг і нині показую непогані результати.

– Виходить, що поштовхом для твоїх майбутніх високих результатів стало материнство?
Справа тут не тільки у материнстві. Насправді було дуже складно повертатися у великий спорт. Складно навіть тому, що в тебе є відповідальність перед дитиною і ти не можеш травмуватися на змаганнях, бо вдома тебе чекає сім’я. Тож перший період був, навпаки, важкий. Визначальним стало те, що пауерліфтинг, по суті, був справою мого життя, без якої я просто не могла бути жодного дня. Мені вдалося знову впіймати цей кураж чи хвилю. Ще раз повторюся – для мене це спосіб життя. І факт залишається фактом: до родів я не могла вийти на той максимум, який стабільно показую зараз.

 

                                                                                                                                Андрій МЕНІВ

 

До теми
Чергова звитяга Оробець
Пуерториканське місто Агуаділла приймало 42-й чемпіонат світу серед чоловіків та 33-й світовий чемпіонат серед жінок. На подіум найголовнішого цьогорічного змагання, окрім франківчанки Анастасії Дерев’янко, піднялася також досвідчена коломиянка Інна Оробець. Заслужений майстер спорту посіла друге місце у ваговій категорії понад 84 кг. За перемогу вона боролась до останнього підходу, а підсумковий результат склав 637,5 кілограмів. Жіноча збірна України в загальнокомандному заліку стала найсильнішою у світі. Такого успіху наші пауерліфтерки досягли вдруге за всю історію виступів на чемпіонатах світу. Чоловіча збірна на цьому світовому форумі стала другою.

 

 

Довідка
Анастасія ДЕРЕВ’ЯНКО

Дата народження: 09.02.1987 року.
Майстер спорту міжнародного класу.

Виступає у ваговій категорії до 52 кг. Займається під керівництвом тренера Віталія Богачевського.
Досягнення:
Чемпіонка України (2010, 2012), чемпіонка світу серед юніорів (2010), дворазова призерка чемпіонатів Європи (2010 (2-ге місце), 2011 (3-тє місце)), бронзова призерка чемпіонату світу серед дорослих (2012). Дворазова рекордсменка світу серед юніорів.

 

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!