Як виховати у дитині художника?

 

Минулої неділі у галереї «Бастіон» організували «Сім сімейних виставок». Івано-Франківські художники відкрили родинні архіви і вперше представили публіці творчість своїх дружин, чоловіків, дітей та батьків. На виставці свої роботи показали Боринці, Гошовські, Стецики, Джички, Ніканорови, Твердохліби та Федоряки.

 

 

Особливо вразили роботи дітей художників. Вони зовсім не схожі на стандартні малюнки, які вчителька малювання збирає в кінці уроку, – однакові хатки з одним віконцем, жовте сонечко з промінчиками, зелена ялинка чи щось подібне. Хатка у виконанні трирічної Катрусі Джички з першого погляду зовсім не схожа на хатку, але ця дитяча робота викликала чи не найбільше симпатій глядачів. «Головне дати дитині малювати хатку ще до того, як її у школі чи садочку навчать, як вона має виглядати. Тоді у дитини вмикається уява», – переконаний Микола Джичка. Його дружина Галина розповідає, що Катруся почала ходити на студію дитячого розвитку в 1 рік і 3 місяці: «Коли вона починала малювати і ліпити, я заборонила вчителям давати їй завдання. Просила, щоб їй давали малювати те, що вона сама хоче». Малювати дівчинку змушувати не треба – вона обожнює різну творчість, особливо полюбляє малювати у тата в майстерні на справжньому мольберті.

Усі без винятку діти малюють по стінах. Добре це чи зле? Карати маля за таку шкоду чи не обмежувати дитячу творчість соціальними умовностями? Ярема Стецик, батько чотирьох дітей, каже, що не забороняв своїм дітям обмальовувати стіни. «Моя мама казала, що по стінах малюють лише психічно неврівноважені, а у нас всі діти малювали досхочу. Після 5 років це різко припиняється. Вони самі починають розуміти, що роблять щось неправильне. Коли ми робили ремонт, то залишили найкращі їхні малюнки, вийшло дуже весело». Ярема – прихильник нестандартних підходів до навчання мистецтву.

Як вчитель малювання, Ярема Стецик проводить у школі спеціальні уроки не за правилами, на які запрошує й власних дітей. «Вважаю, що ставити школу малювання дитині треба після 10 років, а доти нехай вона сама вимальовується, щоб не «убивати» її правилами. Його діти не завжди хочуть малювати, доводиться змушувати. Тоді мудрий тато-художник скликає додому ще кількох сусідських дітей (буває до 20 дітей) і робить домашні уроки – у компанії друзів дітлахи «заводяться» і малюють із радістю.

6-річна Наталя Гошовська представила величезний цикл картин і аплікацій з балеринами і  дівчатами-танцівницями у яскравих одежинах з різнокольорових тканин чи пелюсток квітів. Можна лише позаздрити натхненню і креативності маленької художниці. «Вона не сприймає ніяких порад і все робить сама, тому ми й не втручаємося», – сміється художниця-керамістка Зоряна Гошовська. Побачивши якось роботи її донечки, знайомі художники запропонували зробити виставку, з цього й народилася ідея організувати «Сім сімейних виставок». Зібрали передовсім знайомих художників з родинами, якби долучилися усі, хто хотів би, виставку можна було б перейменувати у «Сто сім творчих родин», жартують художники. 

«Наталочка використовує для своїх робіт усе, що є навколо неї. Складає собі у коробочки. Я не раз думаю, що це якийсь непотріб, а вона каже, що це все спеціально позбирала для картин. От намалювала балерину, а пуанти зробила з соняшникового насіння – дорослі би до такого просто не додумалися!» – переконує Зоряна Гошовська. Художниця впевнена, що дитину не варто обмежувати у її творчості, навіть якщо це може створювати якісь незручності батькам: «Найкраще організувати дитині спеціальний куточок для праці, подбати, щоб у неї там було все необхідне, і дитина сама собі буде займатися».

 

Наталка ГОЛОМІДОВА