Сідай в ногах, правди нема

  •  

    Було досить дивне відчуття, коли, присівши за столик в одному з банківських відділень, щоб підписати цілу купу документів для оформлення кредиту, засвідчував, що повністю усвідомлюю несправедливість умов, погоджуюсь з нерівністю у правах та обов’язках сторін, готовий виконувати усі нерозумні санкції й не заперечую проти подальшої дискримінації, якщо вчасно не відповім на письмове повідомлення про її поглиблення.  

    Пригадався сюжет з якогось комедійного шоу про двох алкоголіків, що знайшли на вулиці пляшку з рідиною невідомого походження, за усіма ознаками нібито схожою на горілку. У першого, що випив і відразу вмер, невгамовна потреба виявилася сильнішою за обережність, а в другого, який це бачив, але не зупинився і з криком «Рятуйте!!!» все-одно приклався до пляшки, – сильнішою за інстинкт самозбереження.

    Обізнаність в таких випадках нічого не варта, вона лише забирає час та псує нерви. Сперечатися з банківським працівником чи представником страховика, яким спустили згори типові договори, марна справа: відступити від затвердженого тексту хоча б на букву, навіть, щоб виправити орфографічні помилки, для них означає втратити роботу. У відповідь на слушні зауваження, тебе, мило посміхаючись, посилають подалі, у центральний офіс, усім своїм виглядом даючи зрозуміти, що диплом юриста ти можеш заховати у те саме надійне місце, куди багато років тому ти вже заховав свій диплом філолога.

    У таку ситуацію потрапляють майже усі, хто укладає споживчі договори, і не тільки з банками чи страховиками. На ринку фінансових послуг існує хоч якийсь державний контроль, а драконівські умови кредитування можна пояснити гірким досвідом ненадійності позичальників та нестабільністю в державі. Гірша справа у стосунках з компаніями, які працюють в інших сферах і пропонують стандартні, типові договори. Людей свідомо та безкарно вводять в оману, ставлять у кабальні умови, часто приховуючи їх у карколомних формулюваннях.

    Пригадуєте різноманітні лохотрони – автоплани, житлові альянси, – де клієнтам пропонували на вигідних умовах придбати машини/квартири? Простий, темний чоловік, який на заробітках важкою працею зібрав перший внесок, потім чесно сплачував щомісячні платежі, з часом дізнавався, що він насправді вступив у групу для так званого групового придбання товарів, і чекати йому доведеться невизначений час, оскільки право придбання товару в цій фінансовій піраміді розігрується в лотерею.    

    Першу спробу врегулювати проблему було зроблено у 2003 році, коли в новому Цивільному кодексі було встановлено необхідність будувати стосунки на засадах добросовісності, справедливості та розумності. На той час боязко зробили перший крок – встановили принципи, але не дозволили визнавати недійсними договори або окремі їх положення, якщо вони суперечать цим принципам. Побоялися суддівського свавілля, й, можливо, мали рацію, бо добре розуміли особливості нашого судочинства.

    Пересічний британець чи мешканець континенту, підписуючи договір, може особливо не хвилюватися стосовно того, що бажаний для нього результат стане недосяжним через недобросовісну поведінку контрагента. Там добре знають, що суддя у кучерявій перуці і чорній мантії у першу чергу встановить, якого результату хотіли досягти сторони, гримне дерев’яним молотком і прийме справедливе рішення, спрямоване на врахування інтересів обох сторін.

    Чим керується суддя? Безперечно, в першу чергу самим договором, законодавством, практикою. Та понад усе – принципом справедливості. Для них цей принцип сформульований ще Аристотелем: «Коли закон складений для загального випадку, а відбулося щось підсудне йому, але поза загальним випадком, тоді поступити правильно означає: там, де у законодавця, який склав закон без застережень, прогалина або погрішність, потрібно виправити упущення, яке визнав би навіть сам законодавець, опинись він тут, а якщо б знав заздалегідь, то вніс би цю поправку до законодавства». Уявляєте собі рівень?!  

  • Для нашого суду справедливість чітко загнана у рамки статті 18 Закону «Про захист прав споживачів». Але й ті визначення надто небезпечні для суддів у застосуванні, бо недосконалі та часто оціночні. Критеріями справедливості та розумності судді послуговуються здебільшого у випадках визначення розміру відповідальності.  

    Їхній суд може прийняти рішення contra legem (проти закону), якщо дотримання норм закону матиме наслідком несправедливий результат. Навіть страшно уявити собі надання таких прав вітчизняним суддям у теперішніх умовах.

    Наші судді керуються виключно законом і договором, ще й при цьому змушені балансувати й викручуватись у формулюваннях через неоднозначну судову практику. Як наслідок, надто часто зустрічаються явно несправедливі рішення, прийняті з формальних підстав.

    За визначенням ще не дискредитованого на той час (2003 р.) Конституційного Суду України «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах». Питання, чи існує в Україні правосуддя, є риторичним.

    Що робити у такій ситуації, для себе давно вирішили великі компанії – вони обирають арбітражі у Лондоні, Стокгольмі, Відні. Простим громадянам доводиться тільки сподіватись на доброго, мудрого й справедливого суддю, який знайде вихід.


    Олег Париляк, юрист, партнер у юридичній компанії “Moris Group

     

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!

    One thought on “Сідай в ногах, правди нема

    1. в цій країні “дивні відчуття”)))  багатьох людей не залишають ніколи… дивне відчуття, що щось не так! навіть не завжди зрозуміло, що саме… але майже завжди ти знаєш…відчуваєш як має бути. і от тоді “дивне відчуття” і підводить!!!))) воно зрадницьки перекочується із звичного для себе місця… десь у район пятої точки… і стає ще “дивнішим”. в народі це відчуття називається, даруйте, “очко жим-жим”.

    Comments are closed.