Моє бізнесове теперішнє і журналістське минуле зробили мене, очевидно, дуже зручним експрес-коментатором з ділових і економічних питань для деяких видань. Мене запитують, а я намагаюся нестандартно відповісти (так мені принаймні здається). Останнім часом почав відчувати якусь безпорадність, коли питання торкаються тем «Як покращити?» чи «Що вдосконалити?» Ну от скажіть, що можна відповісти на питання, як виправити жахливий бізнес-клімат в Україні, якщо це практично неможливо?

Мені це дуже нагадує відчуття хронічної безпорадності, яке охоплювало мене, молодого ще журналіста, у перший, радянський, період моєї біографії. Найбільше тоді діставало не так навіть убозтво і фальш довколишнього життя, як відчуття повної безвиході. Було ж цілком вже очевидно, що нагодувати країну не можна без знищення колгоспної системи, вдягти і взути – без приватного підприємництва, зробити медіа цікавими – без того, аби почати говорити правду.  Усе це було неможливим без демонтажу радянської системи, яку захищала надпотужна репресивна машина.

Те саме й сьогодні. Тільки сміх може викликати, наприклад, обговорення важливості для бізнесу «єдиного вікна» при реєстрації фірми, коли в країні відсутнє правосуддя, здатне захистити інвестицію і самого підприємця. Але правосуддя тут не може з’явитися за визначенням, бо воно автоматично буде означати, що керівництво держави – як нинішнє, так і майбутнє – тут таки опиниться в тюрмі, я вже не кажу, що втратить засоби для існування (адже не вважати ж такими зарплати?!). Тобто систему вони будуть захищати з усіх сил до кінця.

А якщо так, то на питання, як покращити бізнес-клімат і залучити в країну інвесторів, треба – як і на багато інших питань – чесно відповідати: а ніяк. Тобто без зламу наявної системи це неможливо. А заодно варто навчитися чесно відповідати на питання, чи сподіваюся я, що такий злам можливий у найближчі роки? Категорично – ні. Тобто зміна влади можлива, а от злам системи державотворчої корупції – ні. І це підтвердить кожен, хто спробує нинішній оппо-триувмірат порівняти, скажімо, з Саакашвілі. Ані разом, ні кожен окремо вони не тягнуть на реформатора, ліберала і благочинця. А тому система ще постоїть.

Надія тільки на те, що життя значно багатше від статичних розумових конструкцій: крах совка теж ніхто не передбачив, принаймні такий швидкий.

Карл ВОЛОХ, підприємець, блогер