Юрій Дидич

Вчитися ніколи не пізно. 37-літній іванофранківець не так давно став випускником школи фотомайстерності. Тепер створюватиме кадр ще філігранніше.

Юрій працює у сфері обслуговування автомобілів, але чи не щодня, виходячи з дому, не забуває прихопити з собою ще й фотоапарат. А як же без нього? А раптом якась неймовірна мить?..

Перший фотоапарат («мильничку») колись давно він купив собі на день народження. Клацав усе підряд. Сподобалося. Потім був цифровий фотоапарат, і чоловік уже набрався трохи досвіду – більш обдумано натискав на «спусковий гачок». А тоді в житті Юрія настала ера професійного фотоапарата – дзеркального, який дає можливість повністю керувати процесом. «Відчуваю себе творцем світлини від «А» до «Я», – посміхається іванофранківець.

Багато навчальної інформації почерпнув з інтернету: на сайтах і форумах фотографів. А також читав багато книг, хоча, як він наголошує, 70% з них надто поверхові. Чимало хвацьких бізнесменів просто заробляють гроші на теорії. Чоловікові найдужче сподобалася книга Скотта Келбі «Цифрова фотографія».

Портретний жанр поки що не для Юрія. Він не відчуває його достатньо. Фотограф пояснює, ще не готовий казати людині, котра позує, що саме треба робити перед об’єктивом. Найдужче полюбляє знимкувати природу, а особливо гори. Таких світлин уже назбиралося чимало, адже іванофранківець обожнює мандрувати. Часто на велосипеді. Тож іноді доводиться ловити мить просто на льоту.

Як зазначає чоловік, всі фотографи спершу «кулеметники» – роблять десятки кадрів за хвилину. Але з часом кількість переходить у якість. Кожен фотограф мріє стати «снайпером» справи.

Можливо, в майбутньому фотографування стане основною справою для Юрія, але наразі це лише захоплення: оскільки він перфекціоніст, то хоче спершу досягнути високої майстерності.

Наталя МОСТОВА