Завірюха чи туман?

– С вами кто-то рядом? Я слышу чей-то голос на заднем фоне.

– Нет, это телевизор работает.

11 січня в Івано-Франківську відбулася прес-конференція Ольги Сворак (також знаної з медіа як Ольга Богданова і «агент «Мєтєль»), яка нещодавно повернулася з територій, підконтрольних незаконним збройним формуванням організацій «Л-ДНР». Її повернення додому на Прикарпаття одразу викликало серію неоднозначних оцінок. Так, частині журналістської спільноти не сподобалося, що Ольгу Сворак називають українською журналісткою. Багато хто з журналістів не вважає її своєю колегою по цеху як через брак журналістської діяльності, так і через стиль спілкування з представниками медіа в часи, коли вона була прес-секретарем «Водоекотехпрому». Інші обурилися тим, що за двох полонянок Україна віддала терористичним організаціям більше десятка бойовиків. Та й взагалі, громадськість піддала серйозному сумніву сам факт полону.

Чи дійсно Ольга Сворак перебувала в полоні у підвалах терористів, як вона стверджує, чи була просто затримана як заручник й обмежена в свободі пересування? Чи застосовували до неї побиття і чому вона так добре виглядала в момент обміну? Якою є в оцій всій історії роль ВО «Голос» та знаних політичним заробітчанством його керівників Віталія Чорненького і Ростислава Гудзінського, хто кого використовує? Чому редакція «Голос-Інфо» на початку інциденту, в червні 2016 р., відхрестилася від своєї співробітниці, заявивши, що вона поїхала на окуповані території не за редакційними дорученнями, потім стверджувала, що то таки була журналістська діяльність, а пізніше, після звільнення заручниці, означила її функцію як діяльність з використанням оперативних заходів із легендування?

RC-h9lkxg5A

Задача з багатьма невідомими

Прес-конференція 11 січня анонсувалася під темою «Про перебування на території ЛНР кореспондентки ВО «Голос» Ольги Сворак та її звільнення». Зрозуміло, що у журналістів було багато запитань. Як Сворак потрапила на підконтрольну бойовикам територію України, що її до цього спонукало, якими були обставини поїздки? Чи дійсно вона була агентом СБУ й отримувала завдання від української влади? Чи вона поїхала туди добровільно, а чи була викрадена? Чим там займалася, на які кошти жила і хто такий той молодий чоловік з прапором Новоросії, з яким Ольга на романтичному фото на своїй сторінці в соцмережі? Що з того відео, яке оприлюднили терористи на так званому допиті Сворак, є правдою, а що ні? Яким було її життя в полоні, як поводилися з Ольгою? Як з’явився шанс вийти з полону, як складалися списки обміну? Яке відношення звільнена Ольга має до діяльності Надії Савченко? Як відбувався сам обмін?

Фактично, на жодне з цих логічних запитань відповіді отримано не було. Натомість Ольга Сворак сказала, що франківські ЗМІ вже все самі придумали. Коли не хочеш казати про те, як було, то не зрозуміло, для чого скликати прес-конференцію. Тут є два варіанти: або нічого казати (і це видається найбільш вірогідним), або ж є зобов’язання мовчати. Чи від тих, хто звільнив з полону, чи від тих, з ким насправді могла бути співпраця. А може, й від тих, кого вона вважає борцями за своє звільнення?

Як пояснив Віталій Чорненький, метою прес-конференції були дві речі. По-перше, спростувати політичну причетність Ольги Сворак до Надії Савченко і спекуляції довкола цього. Вона не збирається займатися політичною діяльністю і нікого підтримувати не буде. По-друге, заперечити інформацію про те, що заручниця нібито не була включена в червневі списки на обмін і тільки недавно там з’явилася.

 jlf7s8n48BM

Папка з картотеки

Користувач youtube-каналу «Громадське телебачення» своїм відео «Затримана бойовиками журналістка не отримувала завдання на поїздку до «ЛНР» фактично спростовує версію про те, що Сворак виконувала якесь завдання СБУ. Радник голови СБУ в коментарі ТРК «Карпати» заявив, що вона не виконувала жодних завдань спецслужби, відповідно, й ніякої романтичної «легенди» чи роботи під прикриттям не було (відео «Франківчанка Ольга Сворак не працює на Службу безпеки України» користувача youtube-каналу «ТРК КАРПАТИ»). Прес-служба відомства ще раніше заявила, що не коментуватиме фейки. Та й самі активісти ВО «Голос» не вірили, що їхня товаришка здатна бути якимось агентом чи шпигуном, що й підтверджує їхнє відео «Заява з приводу затримання сепаратистами ЛНР української журналістки Ольги Сворак» користувача youtube-каналу GOLOS TV.

У середовищі воїнів-атовців найбільше обурення викликала теза звільненої саме про перебування «в полоні» і «тортури», бо українські вояки повертаються з полону побитими, покаліченими, змарнілими, часто без зубів і з відбитими внутрішніми органами. Можливо, Ольга Сворак і була затримана, обмежена у своїй волі, можливо, її залякували чи застосовували фізичну силу, але навряд чи хтось колись довідається про правду, як воно було. Слава Богу, що повернулася додому жива-здорова, але розмови про «крота» здаються явним перебільшенням.

На youtube-каналі користувача «Общественное ТВ Донбасса» є відео «Двух женщин освободили из плена «Л-ДНР», де Ольга Сворак одразу після звільнення стверджує, що насильства до неї не застосовували. На запитання кореспондента, як поводилися з нею в полоні та чи застосовували тортури, Ольга відповіла: «Ні, тортур не застосовували. В плані поведінки було коректно, але морально дуже важко, коли не розумієш, чого ти тут, що трапилося, коли бачиш безглузді звинувачення, просто безглузді. Спочатку кажуть: ми гарантуємо повну безпеку тобі, ти можеш приїхати подивитися, що тут відбувається, скласти свою точку зору як кореспондент, а потім тобі пред’являють звинувачення, і нема на то ради і нема кому пожалітися». Ці слова аж ніяк не в’яжуться з тим, що Сворак розповідала на прес-конференції 11 січня про побиття, грим та косметику.

На цьому ж відео дещо прояснює Володимир Рубан з «Офіцерського корпусу» (керівник Центру визволення полонених) про схожі випадки з жінками, які не є полоненими, а є затриманими і фактично – заручниками, «обмінним матеріалом». Виглядає так, що Ольгу, ймовірно, запросили «побачити все своїми очима» або ж просто поїхати в окупований Луганськ до її «молодого чєловєка» у приватних справах, тому що бойовикам треба побільше такого «обмінного матеріалу», щоб мати на кого вимінювати своїх спільників. Чим більшу суспільну вагу, роль чи статус буде мати такий «клієнт» під час затримання, тим краще для бойовиків, бо зростають шанси схилити українську владу до м’якшої переговорної позиції. Люди, які вирізняються з натовпу, – бажані «гості» бойовиків на окупованих територіях. А якщо при цьому ви ще й зареєстровані в Івано-Франківську, Коломиї, Стрию, Львові, Калуші, Тернополі чи в іншому населеному пункті «бандерівського краю», в серці, так би мовити, «хунти», то довгий полон чи затримання є гарантованими, незалежно від запевнень супротивної сторони. Як кажуть бойки, псові нема віри.

І дійсно, немає сенсу бойовикам до всіх застосовувати тортури чи тримати по підвалах і ямах. Горе-туриста чи звичайну дурепу можна просто закрити в якомусь гаражі чи складі аж до того часу, поки Україна заради визволення своїх громадян змушена буде без належного покарання відпускати на волю справжніх військових злочинців, мародерів, вбивць, катів, ґвалтівників, найманців та зрадників.

Можливо також, що через таке звільнення Ольги Сворак та Анжеліки Прєснякової хтось хоче показати здібність Надії Савченко до переговорів з бойовиками, що, власне, нібито і намагалися спростувати своєю прес-конференцією активісти ВО «Голос».

Не виключено також, що родинні зв’язки Ольги Сворак з Ігорем Прокопівим, президентом ПАТ «Укртрансгаз», яке входить у сферу інтересів Фірташа, допомогли їй швидше повернутися неушкодженою додому?

 

Дурня триває…

На прес-конференції в Івано-Франківську Ольга Сворак так і не розповіла власної твердої версії, як же вона потрапила на окуповані території, не відповіла на запитання журналістів. Але при цьому вона дає інтерв’ю для радіо «Свобода» (публікація Марка Крутова «Обмен или обман») та знаходить франківського журналіста, який їй поспівчував як жінці, після виходу перших новин, і в сенсаційному інтерв’ю розповідає йому все те, що ще недавно було «секретним» і не підлягало розголосу.

Так, 13 січня на інтернет-сайті «Версії» з’явився матеріал Володимира Мулика під назвою «Сворак: «Мене затримали, коли я завантажувала відео з позиції бойовиків». У цьому інтерв’ю Ольга одразу переходить до справи й розповідає, як вона нібито фотографувалася з сепаратистами й викладала ці фотографії «в рамках операції» у себе в «Фейсбуку», бо мала викликати довіру в іншої сторони. Іншими словами, «агент Мєтєль» активно наполягає на своїй секретній роботі. Водночас на цій же сторінці у Сворак – цілком проукраїнські, хоч і не надто інтелектуальні дописи. Тому версії активістів «Голосу» про наперед детально сплановану «легенду агента Мєтєль» відпадають одразу. Що ж то за агент такий, що для загального огляду залишає проукраїнські дописи і публікації, власні коментарі, але ставить фото з відвертими прихильниками «Л-ДНР»?..

12107962_949638815098948_1180421149084619666_n

Якщо Ольга Сворак і співпрацювала з українськими спецслужбами, наприклад, давала свої пояснення слідчим, то хіба вже після того, як її звільнили як заручника. На нашу скромну думку, вона просто стала жертвою власної легковажності та необережності, авантюрного характеру та суперечливої репутації. Зрозуміло, що цим могли скористатися і члени незаконних збройних формувань «Л-ДНР», і керівники ВО «Голос» для сумнівного піару.

15778199_1188592137844765_1786517628_o

Ніхто не заслуговує потрапити в полон, бути обмеженим у правах чи зазнати насильства, але в час війни всі мають обов’язок не ставитися до цього питання абияк. Ольга, або ж «Мєтєль» – проста українська дівчина з прикрим характером, така неблизька і така недалека. Якщо вона агент СБУ, то в нас зі спецслужбами все дуже сумно, а якщо ні, то є шанси перемогти Москву. Сподіваємося, що це був останній «інформаційний привід» нинішніх громадських імітаторів і вчорашніх не надто успішних міліціонерів та їхніх колєжанок. Яка країна, такі й «агенти». Хто крайній на поліграф?

Ігор ТКАЧ,

інформаційний аналітик, спеціальний кореспондент