Життя зі СНІДом

1 грудня відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. На Івано-Франківщині зареєстровано понад тисячу випадків інфікування цією недугою, проте неофіційна цифра у 20 разів вища.

У групі ризику

Наталія Дьоміна, заступник головного лікаря Івано-Франківської обласної клінічної інфекційної лікарні, обласного центру профілактики ВІЛ-інфікованих та боротьби зі СНІДом, розповідає про кілька випадків інфікування.

Зокрема, СНІД виявили в 11-річного підлітка родом з Одеси. Хлопчик був асоціальним, жив у каналізаційних мережах, вживав алкоголь і наркотики. І статеве життя в таких умовах почав дуже швидко. Тож визначити точну причину захворювання лікарі не змогли. Йому призначили лікування, але контролювати регулярність прийому ліків не було кому. Відтак у хлопця розвинувся резистентний туберкульоз, і врешті-решт він помер.

Фахівець наголошує: у випадку зараження ВІЛ-інфекцією людина помирає від того, що імунітет знижується і починають нашаровуватися захворювання. До того ж, одночасно може розвиватися кілька важких хвороб: запалення головного мозку, цироз, туберкульоз, пневмонія, грибкове ураження різних органів тощо.

В іншому випадку людина хворіла понад півтора року, у неї послідовно виникали різні захворювання. Спершу пацієнтку почав турбувати грибок у ротовій порожнині, вона звернувся до лора, пройшла курс лікування. Після того у неї почалася пневмонія, було чергове звернення в терапевтичне відділення, там також лікувалася. Ці всі захворювання прописані в наказі Міністерства охорони здоров’я і є в переліку назологічних одиниць, при яких лікарі мали б пропонувати обстеження на СНІД. Проте через низьку настороженість людей, а також медичних працівників цього не відбулося.

Наступним етапом була госпіталізація пацієнтки у неврологічне відділення, призначення великої кількості обстежень. Після такого тривалого лікування у різних медзакладах один з неврологів здогадався і призначив обстеження на ВІЛ. Проте якщо лікування на ранніх стадіях проходить успішно, то коли у хворого вже розвинувся токсоплазмоз головного мозку, це лікується дуже складно і довго.

За цей час прогресує і вірус імунодефіциту. Чим пізнішу стадію захворювання виявляють лікарі, тим глибший імунодефіцит – імунітет знижується практично до нуля, відновити його з того рівня дуже складно. Якщо ж хворобу виявляють на початковій стадії, людині призначають антиретровірусну терапію – це специфічне лікування ВІЛ-інфекції, яке є дуже ефективним.

Невиправдані чутки

Довкола ВІЛ-інфекції існує багато чуток та міфів, більшість з яких не відповідає дійсності. Раніше ВІЛ називали «чумою ХХ століття», невиліковною хворобою тощо. Нині ситуація змінилася – наука не стоїть на місці. Якщо у 80-90-х роках терапії не було, то нині є високоактивна антиретровірусна терапія – комбінація противірусних заходів, які призначаються відразу після того, як у людини виявили цю хворобу. Це дало змогу перевести це захворювання з невиліковного у хронічне: якщо людина лікується, то живе стільки, скільки їй відведено.

Нині лікування СНІДу схоже на лікування цукрового діабету, при якому людина щодня змушена дотримуватися дієти і пити необхідні ліки, щоб жити, адже якщо вона цього не робить, то рівень цукру змінюється і це може призвести до летальних наслідків. Наразі при лікуванні ВІЛ-інфекції використовують комбіновані препарати, це одна таблетка на день. Якщо при цьому хворий контролює свої показники у визначений час, то може жити повноцінним життям. Крім того, під час лікування інфікована людина стає безпечною для інших – вірус припиняє розмножуватися, відтак ризик інфікувати іншу особу, зокрема статевим шляхом, знижується до мінімуму. Якщо б усі хворі почали лікування, епідемію можна було б зупинити, наголошує пані Дьоміна.

До того ж, нині на СНІД хворіють не лише люди, які вживають наркотики, мають одностатевий секс чи надають сексуальні послуги за гроші. Вони і справді є рушійною силою епідемії, але епідемія вже давно вийшла за межі цих груп ризику. Якщо на початку 2000-х років інфікованими були споживачі ін’єкційних наркотиків, то нині ситуація змінилася кардинально. Гетеросексуальний шлях інфікування нині складає 75%, це здебільшого люди віком від 25 до 40 років. Не можна на всі сто відсотків бути впевненому навіть у партнері – ризик є завжди. У відносній безпеці лише той, хто не живе статевим життям.

«Люди завжди думають, що це відбувається не з ними. Якщо людина гарно виглядає, соціально забезпечена, ніхто не може подумати, що вона може бути хворою. Серед інфікованих є і вчителі, і лікарі, і депутати – за зовнішнім виглядом це визначити не можна. Ніхто не застрахований, це не залежить ні від професії, ні від соціального статусу», – пояснює фахівець.

Ще одна негативна тенденція: все частіше захворювання на ВІЛ виявляють у людей молодого віку – від 15 до 20 років. Пов’язують це з тим, що в школах розповсюджуються наркотики. А ще діти починають статеве життя у доволі юному віці – в середньому з 13 років. Часто ці контакти незахищені, бо підлітки не завжди знають, для чого треба користуватися захистом, а крім того, презервативи нині доволі дорогі – 80-100 гривень.

Також побутує думка, що інфікована людина обов’язково народить хвору дитину. Лікарі це заперечують, кажуть, якщо приймати противірусне лікування, при необхідності зробити кесарів розтин, відмовитися від грудного вигодовування, то дитина буде здоровою.

 

Правила безпеки

Наразі на обліку в центрі СНІДу перебуває 1015 осіб, але реально цю цифру слід множити на 20, щоб визначити точну кількість інфікованих. Багато людей просто не знають про хворобу – на першій чи другій стадії змін у стані здоров’я ще немає, проблем не виникає, а люди в той час заражають інших. Відтак кожен має знати свій ВІЛ-статус, не думати, що є певна група ризику чи що на СНІД хворіють лише споживачі ін’єкційних послуг.

Серед інфікованих є люди і старшого віку – 60-70 років. Раніше вірус був інакшим, не таким агресивним, люди могли жити і не знати про нього багато років. Не варто забувати, що інфікуватися може кожен. Тож для того, щоб бути впевненим у стані власного здоров’я, лікарі радять пройти тестування. Це можна зробити у будь-якій поліклініці, лікарні чи іншому закладі охорони здоров’я. Аналізи – безплатні. Лікування – також. Майже всі послуги для ВІЛ-інфікованих безкоштовні.

Хвороба має інкубаційний період, впродовж якого антитіла ще не виділяються. Це може тривати до півроку, у цей період наявність вірусу в організмі аналіз ще не покаже.

Заразитися вірусом імунодефіциту можна статевим шляхом, через кров – нестерильні інструменти у медзакладах, косметичних салонах, шприци, вертикальним шляхом – від матері до дитини. При обіймах, поцілунках, через укуси комарів, через чхання та іншими шляхами вірус не передається.

P.S. До дня боротьби зі СНІДом у соціальних мережах розпочали челендж, ідея якого полягає в тому, щоб купити тест і вдома протестуватися на наявність чи відсутність захворювання. СНІД небезпечний, коли він є в організмі, а людина не знає про це. Тестуйтеся і будьте здоровими!

Ірина ФЕДОЛЯК