Живі тренажери: бути чи не бути

Навчання чи садизм? Зоозахисники називають ці місця концтаборами для диких тварин, а мисливці стверджують, що по-іншому – не можна ніяк.

На притравочних станціях для навчання мисливських собак використовують лисиць, єнотів, борсуків та навіть червонокнижних ведмедів. Пси їх калічать, їхні рани заліковують, а потім на них знову нацьковують собак.

Активісти вже не перший рік борються проти притравлення на живця і навіть ініціювали відповідний законопроект, який уже найближчим часом мали би розглянути у Верховній Раді.

Допоки жертва не впаде

«Продається лисичка рудого окрасу. Не приручена. Для притравки собак. 400 грн. Подробиці по телефону». Саме на це оголошення два роки тому натрапила в Інтернеті зоозахисниця, керівник ГО «Зелена сила» Андріана Байло. Тоді жінка вперше дізналася про існування притравочних станцій і про те, що там відбувається.

«Таке навчання собак для полювання наректи ніяк по-іншому, ніж садизм, особисто я не можу, – каже Андріана. – Тваринам там виривають зуби, зв’язують мордочки, їх триножать, морять голодом, їхні лапи стримують мотузками або ланцюгами, щоб вони не могли захищатися і дати відсіч собакам. Під час притравки бідолашні плачуть, кричать, але їм ніхто не приходить на допомогу, лише споглядають, наскільки вправно пес калічить свій живий тренажер. Собака нападає, поки жертва не впаде знесилена, потім її рани заліковують і знову пускають у роботу».

Андріана викупила ту лисичку. Щоправда, з продавцем ледве вдалося домовитися. Річ у тім, що зоозахисники побачили його оголошення і засипали телефонними дзвінками. Чоловік сполохався і вже хотів віддати тварину мисливцям. Все ж Андріана переконала продавця, і той привіз бідолашне лисеня у мішку. Жінка й досі пам’ятає перелякані оченята малого рудохвостика, якого передала у Галицький національний природний парк.

Андріана потім ще не раз викуповувала тваринок, яких пропонували для притравки: лисиці, єноти, зайці… На такі пропозиції нерідко можна було натрапити на відомій всеукраїнській платформі онлайн-оголошень. Аж поки активістка не звернулася до адміністрації сайту, аби ті блокували повідомлення такого змісту. І їй пішли назустріч.

Київський кінолог Максим Даніловський у соцмережі недавно поділився випадком із власного досвіду: «Дзвонить чувак: «Ви кінолог? Мені вас порекомендували». – «Доброго дня, так». – «Я ось хочу свого Фоксіка на лисицю надрочити, знайшов притравку, але потрібен спеціаліст». – «Я не займаюсь притравкою!» – «Ну як же? Ви ж навчаєте собак на захист?» – «Котися під три чорти». Далі було купа матюків з мого боку, а потім я кинув слухавку. Для тих, хто не знає, подивіться в Інтернеті, що таке притравочні станції, але зі слабкою психікою краще туди не заглядати. То концтабори для лисиць, єнотів, зайців і навіть ведмедів та вовків. Ці станції у нас законні, їх біля трьох десятків, і ще повно незаконних, де в сараї тримають кілька тваринок. Я зробив помилку: треба було погоджуватися, поїхати розвідати ту станцію, покликати друзів і наваляти всім тим сволотам і господарю Фоксіка…»

Притравочні (дослідні) мисливські станції – спеціальні стаціонарні місця для притравки і навчання мисливських собак. Як притравку використовують диких тварин.

Україна є однією з небагатьох країн, серед яких Білорусь, Казахстан, Росія, де дозволено підготовку мисливських собак до полювання з використанням диких тварин як живого тренажера. У процесі таких притравок звірі отримують серйозні травми, каліцтва і часто гинуть.

Зоозахисники наголошують: головна етична проблема, яка виникає з тваринами, що утримуються на притравочних станціях, – це жорстоке поводження з ними. Звичайно, в природі одні тварини нападають на інших, але жертва має шанс втекти. А на притравочних станціях дикі тварини цієї можливості позбавлені, адже перебувають за огорожами, в клітках і часто стримуються мотузками. Крім того, в гонитві за прибутком господарі притравочних станцій нерідко йдуть на перевищення навантажень, внаслідок чого звір гине під час утримання.

Невідомо, скільки тварин міститься на притравочних станціях, звідки вони з’явилися. Тварин незаконно виловлюють у лісі, сюди їх передають власники, наприклад, після закінчення циркової кар’єри або просто коли дика тварина набридає господарю.

Заступник директора з наукової роботи Галицького національного природного парку Володимир Бучко розповів, що наразі у них є три лисиці і єнот, урятовані від притравки. Тварини потрапили в парк у нормальному стані, бо їх вчасно встигли викупити. Як зазначає Володимир Бучко, тварини, які побували на таких станціях, сильно понівечені, часто без щелеп, словом, каліки.

Спершу Андріана написала петицію про заборону продажу диких звірів, познайомилася з журналістами, які вже проводили свої розслідування подібних випадків, знайшла однодумців-зоозахисників у Європі. Жінці не раз телефонували мисливці з погрозами: мовляв, чого пхає свого носа куди не треба. Далі вона вирішила, що потрібно негайно щось робити на рівні закону. Так виник законопроект №8256, який мали б розглянути на сесії парламенту уже найближчим часом.

Згоди поки що не досягнули

Законопроект №8256 порушує питання заборони притравки, нацьковування на живця і способу підготовки собак до полювання, яка має проводитися гуманним шляхом. Загалом він спрямований на врегулювання питань, пов’язаних із підготовкою собак до полювання.

«Цей законопроект відповідає міжнародним нормам, оскільки такий процес навчання та оцінки якостей собак у Європі давно заборонено і визнано негуманним, – пояснює Андріана. – Звичайно, треба буде внести зміни і до інших законів України, як-от «Про тваринний світ», де необхідно більш чітко розмежувати категорії диких тварин, а саме: дикі тварини в неволі, дикі тварини в напіввільних умовах і вільні тварини (у тому числі мисливський ресурс). А також до Адміністративного кодексу України в частині встановлення відповідальності за порушення процесу підготовки собак до полювання».

Наразі таку діяльність державою не врегульовано: немає законів, які встановлюють межі для охочих навчити свого собаку основам полювання на живих звірах.

До того ж, в законі є лазівка: у ньому прописано відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, але з припискою: «стосується випадків, крім підготовки собак до полювання». Тобто такі випадки регулюються іншим законом – законом про полювання. «Тому ми своїм законопроектом пропонуємо внести правки і до цього закону», – додає активістка.

Наукове управління Верховної Ради і парламентський комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи концептуально підтримали проект закону, а саме погодилися, що регулювання у сфері підготовки собак є необхідним. Із зауваженнями наукового управління зоозахисники погодилися і внесли всі правки – редагування стосувалися уточнення деяких формулювань.

Суть пропозицій комітету була в тому, що активістам треба узгодити проект закону з ФМСУ (Федерацією мисливського собаківництва України) як з основним виконавцем пропонованого правового регулювання в законопроекті. Торік у серпні зоозахисники організували і провели круглий стіл на цю тему, в якому брали участь представники ФМСУ, Міністерство екології та природних ресурсів, КСУ (Кінологічна спілка України). На жаль, поки що з ФМСУ так і не досягнули згоди.

«У 2015 році ніби заборонили притравку на ведмедя, але на станціях і далі продовжують їх утримувати і притравлювати на них, – каже Андріана. – Також тому ми проти і безконтактної притравки, яку так відчайдушно лобіюють мисливці, адже відсутність контролю і можливість утримання тварин на станціях дозволить продовжувати знущання. Тварини не можуть себе захистити, тому ми не маємо права імітувати їхній захист для галочки».

До речі, в. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун теж підтримує зоозахисників. На своїй сторінці у соцмережі вона написала: «Ми не можемо закривати очі на цю проблему. На сьогодні в Україні існує близько 20 офіційних та 10 неофіційних мисливських притравочних станцій. Протягом року на одній такій станції знищується близько 24 тварин. Кількість загиблих тварин за рік складає сотні. Сумно бачити, що в сучасному світі люди досі обирають такий шлях поводження з тваринами. Заборона притравочних станцій є однією із головних вимог Всеукраїнського маршу за права тварин та руху UAnimals. Кожен може долучитися до вирішення цієї проблеми – приєднатися до активістів або просто поширити цей допис».

Щоб собаки якісно працювали

Представник ФСМУ Богдан Маслій розповів, що на Прикарпатті діють дві сертифіковані притравочні станції на кабана. Була і на лисицю, але вже нема. А ось голова обласної організації УТМР (Українське товариство мисливців і рибалок) Михайло Лущак каже, що на Франківщині все ж є неофіційні «лисичі» притравочні станції – декотрі мисливці утримують їх у себе вдома. Він також зазначає, що в області більш популярне полювання на пернату дичину, тому в нашому регіоні змагань за участю норних собак фактично немає.

Богдан Маслій підтримує притравку, але безконтактну: «Щоб собаки якісно працювали, їх треба відповідно й тренувати. Це реально зробити лише на притравочній станції. Але безконтактним методом. Як у Європі. І в нас так уже проводили притравку». Про випадки, коли диким тваринам, наприклад, перев’язують морди чи триножать, Богдан Маслій не знає.

Михайло Лущак погоджується, що собак треба притравлювати. Бо, скажімо, без допомоги норних псів дуже складно регулювати чисельність лисиці, а регулювати її таки треба. «Якщо добре не натренувати собаку, то він не знайде хижака, – переконує Михайло Лущак. – Хіба розробити якісь інші методи тренування…»

Івано-франківський мисливець (який побажав залишитися інкогніто) переконаний, що зоозахисники даремно роздувають скандал. Тварин відловлюють ще маленькими, добре годують і утримують у нормальних вольєрах. «Принаймні це те, що доводилося бачити особисто мені на станціях, де тренують норних собак на лиса, – каже іванофранківець. – Під час притравки лисицю запускають у бокс-тунель, який імітує нору. Туди ж пускають і пса. Буває, що під час такої притравки лиси ламають собі зуби, але вони і собак ранять. Звісно, є ідіоти на притравочних станціях, які видаляють тваринам зуби. Але ідіоти є в будь-якій сфері».

Мисливець вважає, що собак треба притравлювати в умовах, рівноцінних з лисицею. Однак він переконаний, що безконтактний метод тренування буде неефективний, собака просто не навчиться добувати звіра. «Полювати без собак на лисицю – неможливо, – говорить він. – Взагалі не полювати на лиса – неправильно, бо їхня кількість дуже велика, вони починають приносити шкоду».

Розвага «під горілку»

Андріана каже, що собака на полюванні для мисливця – це завжди провідник та помічник, а не зброя і нападник. Пес попереджає, вистежує та підводить під постріл здобич. Собака не повинен вбити або скалічили мисливську тварину. У нас же найчастіше в собаки закріпляють злобу і роблять з нього агресора для нападу, а це далеко не те, що закладено в культурі полювання. Тому страждає і дикий звір, і травмується або гине сам пес.

У деяких європейських країнах, де існують притравочні станції, для них є певні обмеження. До прикладу, притравлювання собак дозволене лише безконтактно, через скляну перегородку в норі. Тоді собака бачить і відчуває, скажімо, лисицю, але вкусити її не може. Хоча це все одно сильний стрес для ув’язненої тварини.

Андріана розповідає, що у розвинутих країнах здебільшого собак тренують на чучелах чи за допомогою штучної крові або заморожених шкірок. І цей метод чудово працює для тренування. Тим паче, що мисливські пси уже народжуються з потрібним інстинктом для полювання.

Активістка каже, що були поодинокі мисливці, які писали їй приватні повідомлення: мовляв, вони також проти притравки, що то справжній садизм і знущання, однак на загал не готові заявити про свою позицію.

У притравочних станціях зацікавлені також заводчики породистих псів, адже там відбуваються змагання і можна отримати сертифікати, нагороди та, відповідно, потім дорожче продавати приплід від своїх собак.

«А є люди, які просто насолоджуються жорстоким видовищем, – продовжує зоозахисниця. – Їдуть у притравочні станції, наче виставу споглядати. Часто це як додаткова розвага «під горілку».

Люди не знають

Нещодавно в Івано-Франківську зоозахисники провели акцію за цирк без тварин і за заборону притравочних станцій. Ініціаторка Олена Біла каже, що такі заходи мають результат, бо привертають увагу багатьох людей, які часто уявлення не мають про існування притравки.

«Що там казати, коли більшість людей навіть не знає, яким чином у цирку слона змушують ставати на коліна, – продовжує активістка. – Всі думають, що йому просто весело це робити, а не тому, що залякану тварину регулярно б’ють і не дають їсти».

До речі, в Інтернеті можна підписати петицію «Заборонити законодавчо притравлю собак в Україні!». На момент написання цієї статті петиція набрала 45 тисяч підписів. Андріана чекає позначки в півсотні тисяч, аби одразу надіслати відповідного листа до ВРУ.

«Притравка – це страшно не тільки для тварин, але й для людей, – каже зоозахисниця. – Адже особи, задіяні на притравочних станціях, приходять додому, виховують дітей, зрештою, живуть серед нас із атрофованим співчуттям до слабших».

Наталя МОСТОВА

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!