Зоря РЕЙ

Вона називає себе щасливою людиною, бо понад усе любить роботу, якою щодня займається. Кардинальний перелом у житті надихнув франківчанку не лише на новий виток творчості, але навіть на зміну імені та прізвища. Жінка трохи скоротила своє ім’я Зоряна, а решта – витвір фантазії. «Рей» різними мовами означає промінь, всесвіт, а це якраз відповідає стану душі Зорі.

Вона вже багато років займається керамікою. Закінчила художньо-графічний факультет у місцевому виші. Ще в інституті відчула особливий пієтет до ліплення з глини. Так і закрутилося. Студентське хобі перетворилося на головну справу життя. Зоря придбала муфельну піч і почала творити. Здебільшого в неї замовляли сувеніри, які «мандрували» в різні куточки України і навіть за кордон.

Наразі франківчанка викладає в гуртку кераміки у міському центрі науково-технічної творчості учнівської молоді, а також проводить майстер-класи для дорослих і дітей, хоча здебільшого саме для дітей: «Дорослі завжди відмахуються, мовляв, на творчість бракує часу – треба гроші заробляти. Але в душі кожного дорослого живе дитина, яку час від часу треба бавити. І тоді працездатність зросте вдвічі».

Зоря Рей

Жінка каже, що заняття керамікою є найкращим варіантом для того, хто прагне не обмежувати власну фантазію. Адже тут можна працювати і з фактурою, і з кольором, і з об’ємною композицією. Глина несе дуже позитивну енергетику, як і інші природні матеріали. Контактуючи з нею, людина в природний спосіб стає здоровішою, спокійнішою, добрішою. У дітей заняття керамікою добре розвивають моторику.

До речі, Зоря вже організувала не один десяток доброчинних майстер-класів, виручені кошти від яких спрямовували на лікування важкохворих дітей. Також вона була ініціатором проведення різних творчих майстер-класів у фортечній галереї «Бастіон», які й досі відбуваються кожних вихідних. А якось навіть організувала там виставку, де cемеро івано-франківських сімей художників презентували свої роботи.

Рік тому Зоря нарешті почала писати вірші. Нарешті, бо довго стримувала у собі той порив. Вірші, звісно ж, про кохання. «Про що ж іще?» – загадково посміхається поетеса.

Хоча нещодавно жінка написала вірш про Івано-Франківськ. Каже, що обожнює своє місто. Тепер шукає композитора, який би створив із цих римованих рядків пісню.

Знову на Липовій буду я дихати медом.

На Бельведерській палкі поцілунки ловити.

І до півночі на Сотці сидіти під пледом.

Місто моє, я живу тут і хочу творити.

Між двох річок моє чарівне місто.

І час тече на вулицях твоїх.

Тебе я кличу ніжно Сан-Франківськом, Бо тут живе любов моя і гріх.

Між двох річок моє чарівне місто.

Весна цвіте і пада перший сніг. А на Майдані музика і тісно.

Радіють люди і дитячий сміх.

Знову в горах Вовчинецьких блукає осінь.

Ратуша людям різдвяні колядки співає.

Мури старі Бастіону нам гості напросять.

Літом з мандрівок мене моє місто чекає.

Наталя МОСТОВА