Близько сотні іванофранківців цієї осені зможуть насолодитися відпочинком на березі найчистішої річки України Лімниці та освіжаючого і загадкового Чорного лісу. Творчі майстер-класи, уроки рукоділля, походи за грибами, йога і танці… Як у кожному таборі, не обходиться без пригод, дружби та кохання. Щоправда, останні цьогоріч теплі сонячні промені тут ловлять не діти і навіть не підлітки. У таборі – виключно пенсіонери. Втім, уваги вони вимагають не менше.

Про оздоровчі табори для людей похилого віку в місті заговорили ще кілька місяців тому. За літо, щоправда, так жодного й не організували. Але з настанням осені в мерії відшукали гроші та вирішили відправити до позаміського ЛОК «Лімниця» на відпочинок та оздоровлення 75-літніх франківців. У перший заїзд, який тривав минулого тижня, потрапило 23 пенсіонери. Часу на довге знайомство вони не витрачали, а одразу знайшли спільну мову та інтереси. Тож вже наступного дня почували себе, наче в колі рідних.

«Дні у нашому таборі – тематичні, – розповідає директор оздоровчого комплексу Сергій Бандура. – У перший день багато говорили про здоров’я, правильне харчування, гуляли на свіжому повітрі, наступного дня танцювали і займалися йогою, сьогодні у нас – день краси».

Поки директор розповідає, до імпровізованого салону, де вже чекає четверо майстрів-перукарів, поспішають жінки. До радикальних змін, кажуть, не готові, але кучері та елегантні зачіски будуть дуже актуальними.

«Не встигла голову помити. Як же я так піду?» – бідкається одна з жіночок. Гаряча вода у таборі – за графіком, тож поки вона барилася, воду вимкнули. Директор, проте, заспокоює та просить підлеглих допомогти вирішити проблему. Від перукарів тим часом виходять перші задоволені клієнтки. «Тепер хіба переодягатися йти, бо як же з такою зачіскою та й у спортивному костюмі ходити?» – каже одна з них.

У кабінеті, де цього дня спеціально облаштували «салон краси», – простенькі меблі та обладнання. Але багато дзеркал. Тож за роботою майстрів можна стежити весь час. Бабусі підказують, яку б зачіску хотіли. Дехто навіть зважується підкоротити волосся.

«Так, ми можемо сьогодні і підстригти, і вкласти волосся, і пораду дати. Треба враховувати, що в такому віці волосся вже не таке міцне і густе, тому не варто його часто начісувати та палити плойкою. Не рекомендуються і часті фарбування», – каже майстер Тетяна Гайтус.

На поверх нижче – ще одна майстерня. Тут панує дух рукоділля. З паперу жінки роблять обереги у формі ангелів та підков, колоски. Для декору використовують і різноманітні крупи. Поруч – міні-виставка вже готових робіт з паперових трубочок: від невеличких писанок до цілих корзин і навіть прикрас. Виглядає чарівно. У результаті такої роботи відпочивальники отримують не лише сувенір на згадку, а й досвід, яким обіцяють ділитися вдома з онуками.

«У будь-якому віці робити щось своїми руками – це приємно і корисно. В нашому віці за таким заняттям просто забуваєш про всі свої проблеми. Я часто воджу онучку на такі майстер-класи, взимку вчилася від неї рукоділля, тепер приїду і вже сама щось її навчу», – обіцяє Олена Дмитрівна, закінчуючи свій колосок.

Інші учасники відпочинку також охоче діляться враженнями. Здається, в «Лімниці» їм подобається усе.

«За нами тут, як за дітьми маленькими, ходять, персонал дуже уважний і привітний, їжа смачна. Є каші, картопля, м’ясне щодня і фрукти. Нам усе подобається. Стільки нового спробували, здружилися всі, – акцентує пані Марія. – Дискотека, йога, танці… Все пробуємо. Ми тут помолодшали на 25 років!»

«Я вчора так танцювала, як ще хіба у зовсім молоді роки. Просто жару давали», — додає ще одна жінка.

Бабусі справді наче про свій вік забули. Навіть йога і танго не спантеличили їх, а навпаки, зацікавили та підкорилися. У таборі дехто зважився прочитати свої авторські вірші, інші після багатьох років станцювали. Модні нині батли, флешмоби і квести також виявилися під силу стареньким. Багато згадували молодість, не менше мріяли про майбутнє.

«Ми свого часу з дружиною багато куди їздили відпочивати. Разом уже 46 років. Але зараз здебільшого вдома. Тому дуже раді, що не упустили нагоди тут відпочити», – каже Володимир Іванович. Йому вже 70. Але у Вістовій змусив хвилюватися два десятки жінок, коли несподівано зник на кілька годин. З’ясувалося, що він вирішив прогулятися лісом, але Чорний ліс – не такий доступний. Тож вийшов пан Володимир далеко за табором, до якого повернувся лише перед вечерею. З грибочками. Жінки зізнаються, що зустріли його бурхливими оплесками, бо вже були спокій втратили.

А от дружина Володимира Івановича такій увазі до чоловіка не дивується. У таборі всього троє чоловіків, двоє з яких жонаті. Тож і до танцю свою половину відпускає, і дружнім бесідам не боронить. Катерина Миколаївна перенесла важку хворобу, тому зараз не може самостійно ходити. Жінка, проте, не скаржиться на здоров’я, а навпаки, наполегливо тренується, щоб знову стати на ноги та повернутися до активного способу життя, до якого звикла.

«Я першою серед усіх записалася на цей відпочинок. Одразу почала розповідати всім, кому могла, що є така можливість. Чоловіка довелося ще вмовляти поїхати, бо він не хотів. Я б гори звернула, якби не мої ноги зараз», – каже пенсіонерка.

Табір загалом не пристосований до потреб людей в інвалідних візках. Катерині Миколаївні щоразу доводиться чекати, поки її піднімуть по сходах, провезуть алеями, їжу їй приносять у кімнату, бо дістатися до їдальні в її ситуації проблематично. Очевидно, що про це таки треба подумати дирекції закладу та владі, яка планує й надалі організовувати схожі відпочинки для літніх людей.

Сама ж Катерина Миколаївна скаржиться не на відсутність умов, а хіба що на короткочасність перебування у таборі. «Мені тут дуже добре, але чотири дні так швидко збігають. Хотілося б з тиждень побути», – висловлює вона думку кожного.

Загалом день перебування в таборі обходиться у 230 гривень. Фінансування – з міського бюджету. Але вже зараз постає питання про організацію, як мінімум, одного додаткового заїзду, адже охочих відпочити вже не менше сотні. На початку жовтня погодні умови ще дозволятимуть літнім людям повноцінно відпочити. Тож у департаменті соціальної політики наразі не припиняють приймати заявки від людей літнього віку. А чоловікам ще і привілеї обіцяють – запис поза чергою.

Тетяна КІНДЮХ