В Україні багато дітей, та не в кожного з них є дитинство. Воно, наприклад, не живе в інтернатах, де вихованці позбавлені елементарних речей: піклування, любові, безтурботності, радості. Такі діти виростають непристосованими до життя у суспільстві, не вміють створювати власні сім’ї, отримувати задоволення від життя, жити в рамках закону. Альтернативою для покинутих дітей є життя в прийомних сім’ях та будинках сімейного типу.

 

Зі сходу на захід

Родина Юрія Шутенка переїхала до Івано-Франківська зі сходу. Разом з дружиною Ларисою і трьома дітьми – Ростиславом, Назарієм та Каріною – чоловік проживав у містечку Ровеньки Луганської області. Позаду залишилася велика частина життя, нажите майно, рідні, друзі і плани на майбутнє. А планів та задумів було багато…

У рідному місті Юрій з Ларисою очікували на завершення будівництва дому, який мав стати будинком сімейного типу. Під своїм дахом планували прихистити і виховувати «державних» дітей. Ідея облаштувати будинок сімейного типу виникла у Юрія, адже він сам виховувався у прийомній сім’ї. Чоловік каже, що вихованці інтернатів дуже чекають на нових батьків, але ті часто не приходять. Відтак після закінчення закладу діти не пристосовані до життя за його межами, не вміють створювати сім`ю, любити і бути щасливими.

«Якщо дитина росте у родині, бачить стосунки між чоловіком і жінкою, між батьками і дітьми, у неї виникає уявлення про поведінку, вона знає, що про неї піклуються, допомагають. Діти вчаться жити у суспільстві, у них розвивається не споживацьке ставлення, коли їм все має дістатися як належне, а формується усвідомлення того, як треба здобувати матеріальні блага, і розуміння довколишнього світу», – зауважує чоловік.

Юрій Шутенко розповідає, що їхній дім у Ровеньках був майже завершений. На його будівництво витрачено 2,5 млн. грн. з бюджету Луганської області. До того, щоб забрати дітей з інтернату, готувалися довго. Проходили курси для батьків-вихователів, психологічні тести, читали відповідну літературу та спілкувалися з компетентними людьми. Познайомилися з дітьми з інтернату, яких мали намір виховувати, проводили разом вихідні, подорожували, дарували подарунки на свята.

Та облаштувати життя у новому домі не судилося. Через військовий конфлікт на сході родині довелося переїхати. Обоє – і чоловік, і дружина – працювали у ВАТ «Луганськтрансгаз», через погіршення соціально-економічних умов попросили перевести їх у спокійніше місце. Так почалося нове життя у Богородчанах, де вони нині орендують житло і працюють, а діти навчаються.

Від ідеї створити будинок сімейного типу подружжя не відмовилося. Юрій і Лариса мають намір втілити мрію тут і готові взяти на виховання до десяти дітей. Обоє чудово розуміють, що виховувати дітей складно, будуть і труднощі, і непорозуміння, комусь доведеться звільнитися з роботи і весь час присвятити домашнім справам.

«На заході країни люди інакші, привітніші, добріші. Там, звідки ми приїхали, нав’язують проросійську позицію, йде відверта пропаганда проти України. Ментальність їхня інша. Через війну багато дітей залишилися сиротами. Ми хочемо забрати дітей сюди, щоб виховати їх патріотами, навчити любити традиції, звичаї, Україну, людей», – ділиться планами Юрій Шутенко.

Допомога за допомогу

Нині у будинках сімейного типу на території області проживає 54 дитини. Таких будинків є десять: у Верховинському, Галицькому, Косівському районах, Калуші та Івано-Франківську. На обліку служби у справах дітей Івано-Франківська – 1517 дітей. Більшість з них (1210) перебувають під наглядом родичів, 130 дітей живуть у прийомних сім’ях, а 157 – у державних дитячих закладах, повідомив начальник служби Іван Ковалик.

За його словами, держава зацікавлена у тому, щоб діти виховувалися у сім’ях, а не у державних дитячих закладах. Майбутні прийомні батьки мають пройти відповідне навчання, зібрати необхідні документи. Житло для таких цілей не передбачене. Проте родина, яка бере на виховання дітей, отримує фінансову допомогу та пільги.

«На кожну дитину виділяється матеріальна допомога у розмірі двох неоподаткованих мінімумів, один з батьків отримує допомогу в розмірі 30% від виплат на кожну дитину. Крім того, якщо дітей у сім’ї троє і більше, родина набуває статусу багатодітної. Для цієї категорії передбачені пільги, безплатний проїзд у громадському, приміському транспорті, пільги при вступі у ВНЗ та інші. Виплати зберігаються до досягнення підопічними віку 23-х років за умови їхнього навчання», – інформує чиновник.

 

Велика родина

Віктор Гулак з Калуша рішення взяти під опіку дітей з інтернату прийняв десять років тому. Чоловік має великий будинок, автомайстерню, тож вирішив виховувати хлопчика, щоб передати йому справу. Звернувся в інтернат у Долині. У хлопчика, якого чоловік вирішив взяти під опіку, було ще дві сестрички, тому він вирішив не розлучати рідних. В інтернаті увагу Віктора Петровича звернули на дівчинку, у якої були проблеми зі здоров’ям і вона більше за інших потребувала піклування та догляду. Так у домі з’явилося четверо дітей водночас. З часом – ще двоє.

«Самі мене знайшли, – розповідає чоловік. – За цей час різне бувало. Були труднощі, і доволі серйозні. Діти до мене потрапили у свідомому віці, найстаршим було по 13 років. Мали сформовані звички, і негативні – також. Були крадіжки, навіть зі зломом, наркотики та інші речі. Боролися з цим найрізноманітнішими методами. Це дало позитивний результат. Двоє дівчат уже мають свої сім’ї, у них є свої діти і вони чудові матері. Ще у мене є двоє студенток і двоє школярів».

 

Соціальний захист

«Створення та діяльність будинків сімейного типу регулюються постановою Кабінету міністрів України №564 від 26.04.2002 р. «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу», постановою Кабінету міністрів України №356 від 04.06.2015 р. «Про затвердження Порядку забезпечення діяльності прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, які перемістилися з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції», наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 25.09.2009 р. №3385 «Про затвердження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і служб у справах дітей у процесі встановлення опіки, піклування, створення та забезпечення діяльності прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу» та іншими нормативно-правовими актами України», – перелічує Лілія Вєрьовкіна, юрист, керівник ГО «Ти потрібен».

Дитячий будинок сімейного типу – це окрема сім’я, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, що беруть на виховання та спільне проживання не менше п’яти дітей-сиріт чи дітей, позбавлених батьківського піклування. При цьому загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати десяти осіб, враховуючи рідних.

Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу в області приймається держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання його створити. Враховуються також результати навчання, подання центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, висновки служби у справах дітей про наявність умов для його створення.

«Орган, що ухвалив рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, позачергово надає батькам-вихователям індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру за нормами, встановленими законодавством. За згодою сторін угоди, дитячому будинку сімейного типу може надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу місця його розташування, транспортний засіб, а також благодійна допомога. Батькам-вихователям дитячого будинку сімейного типу виплачується грошове забезпечення у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України», – наголошує юрист.

Раз на рік місцева служба у справах дітей готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей в дитячому будинку сімейного типу на основі інформації про соціальний супровід родини, висновків педагогів навчальних закладів, дільничного лікаря-педіатра і дільничного інспектора місцевого відділку поліції.

За вихованцями зберігаються пільги та державні гарантії, встановлені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги. Суми коштів, що належать вихованцям як пенсія, аліменти чи інші види державної допомоги, переходять у розпорядження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців. Розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.

Органи опіки та піклування забезпечують збереження майна, у т.ч. житла вихованців за місцем його розташування і здійснюють контроль за його використанням. Вихованці, які потребують санаторно-курортного лікування, забезпечуються путівками до санаторіїв.

Діяльність будинку сімейного типу є відкритою. Задля запобігання шахрайству звіти про використання коштів можуть бути оприлюдненні, громадськість має можливість перевіряти цільове використання наданих матеріальних засобів, бути залученою до закупівлі продуктів та одягу, постійно спілкуватись із вихованцями. Невикористані кошти можуть бути відкладені на особистий рахунок дитини, які вона може використати після 18 років.

Ірина ФЕДОЛЯК