І через чотири роки після Революції гідності кількість жертв тодішнього протистояння зростає. Деякі учасники тих подій помирають у страшних муках, навіть не знаючи причини смерті. Цілком здорові до Майдану люди різко втрачають здоров’я. Коли вони йшли на протест, то не думали про загрози життю чи здоров’ю. Зараз же їм доводиться ховати своїх побратимів та постійно лікуватися. Вони переконані: це через отруєння газами, що були застосовані проти майданівців. Як наслідок, у їхніх організмах в десятки разів перевищені норми талію, хрому та інших хімічних елементів.

Досить мовчати

Через декілька місяців після розстрілів на Майдані у лютому 2014 р. стало відомо, що проти мітингувальників застосовувалися спецзасоби з Росії. За два роки по тому це підтвердив і начальник управління спецрозслідувань генпрокуратури Сергій Горбатюк. За його словами, 18 лютого 2014 р. спецпідрозділу «Беркут» і внутрішнім військам були роздані спеціальні засоби посиленої дії, що надійшли з Росії. За висновками експертиз, вони містили вкрай шкідливі гази, які не застосовуються у жодній країні світу.

Однак про постраждалих від цих газів на всеукраїнському рівні досить довго мовчали. Тож люди взялися самі доводити, що їхній стан здоров’я погіршився саме через отруєннями газами і їх потрібно рятувати. А нещодавно вони об’єдналися в громадську організацію «Хімічні та токсикологічні отруєння в Україні».

Наразі організація нараховує вже 80 осіб. Її очолив мешканець Калуша Ігор Демчишин. 18 лютого на майдані Незалежності в Києві активісти ГО, одягнувши жовті захисні костюми і тримаючи плакати з написами «Я вмираю від Майдану» та «Не мовчи» українською й англійською мовами, роздавали перехожим листівки, щоб привернути якомога ширшу увагу до цього болючого питання.

 

Симптоми різні, причина одна

Голова ГО «Хiмiчнi та токсикологiчнi отруєння в Україні» Ігор Демчишин розповідає, що після Майдану люди навіть не знали, що отруєні. Однак згодом в усіх вилізли болячки, яких раніше не було. Температура, кашель, блювота – це деякі з симптомів захворювання. Тоді якраз і з’явилася інформація про застосування газів з Росії під час Революції гідності. В інтернеті майданівці знайшли, що такі симптоми можуть бути від перевищення в організмі вмісту талію – хімічного елемента під номером 81 в таблиці Менделєєва.

Однак виявилося, що в Івано-Франківську немає закладу, де б можна було здати аналізи на наявність в організмі талію. Тож у 2015 р. Демчишин поїхав у львівську клініку «Діла», де з’ясувалося, що вміст талію в його організмі перевищує норму в 74 рази. Проте таких, як пан Ігор, небагато. Хтось не мав змоги здати аналізи, адже вони коштують близько 700 грн., хтось не мав часу, а хтось про це взагалі не знав.

«В Україні немає медзакладу, який міг би нормально обстежити і довести факти отруєння невідомими речовинами. Тому ми вирішили, що досить мовчати, і створили громадську організацію. Я розумів, що якщо ми зараз будемо мовчати, то просто повимираємо, і ніхто навіть не дізнається, від чого. Тому запустив в інтернеті флешмоб із закликом не мовчати про отруєння», – продовжує Ігор Демчишин.

За його словами, на регіональному рівні визначити чи лікувати наслідки хімічного і токсикологічного отруєння важко. Він пригадує, що коли пішов у поліклініку в Калуші, то йому дали відписку, що таким не займаються. А коли проходив медичну експертизу в Івано-Франківську, то сказали звернутися до терапевта і невропатолога, хоча йому потрібен токсиколог.

Демчишин зауважує, що на кожну людину ці гази діють по-іншому. У когось – обпечені легені чи шлунок, у когось – ракові пухлини, а в когось – проблеми з серцем чи нирками. Наприклад, формальдегідні гази у більшості випадків  викликають ракові захворювання, що дуже швидко прогресують. А талій руйнує центральну нервову систему та замінює собою калій в організмі, а потім б’є по найслабшому місцю. За словами Ігоря, ті майданівці, які почали вживати спиртне, згоріли дуже швидко, адже алкоголь тільки пришвидшив ці всі процеси.

«Якщо зараз нічого не зробити, то свідки цих всіх подій просто вимруть. Дякую Богу, що ми нарешті зрушили цей камінь з місця і з’явився шанс врятувати  життя побратимів. Маємо надію, що всі дізнаються, що є в їхньому організмі і чи можливо це вивести якось. Хоч би вивчили нас і на майбутнє знали, як такі гази діють на людей і що робити в таких випадках», – міркує майданівець.

 

Заради майбутнього

Микола Павлюченко, уродженець Дніпропетровщини, колишній старшина батальйону «Айдар», який зараз живе в Коломиї, на Майдані був з перших днів. Він розповідає, що гази вдарили по його найбільш вразливому органу – легенях. Чоловік не здавав аналізи на наявність важких металів, але їхній вплив відчуває щодня.

У грудні 2013 р. за участь у Майдані його звільнили з роботи у Кривому Розі. Щоб влаштуватися на нову роботу, наприкінці січня 2014 р. він проходив лікарську комісію і робив флюорографію, – тоді ніяких проблем з легеням не було. Після того, як почалися обстріли протестувальників, пан Микола знову поїхав на Майдан. Якраз добрався туди ввечері 18 лютого, а в ніч на 19-те вже отримав хімічне отруєння.

Перший раз швидку йому викликали 25 лютого, бо він не міг видихати повітря. З кожним днем йому гіршало, але незважаючи на це, він ще брав участь у захисті  Дніпропетровської облдержадміністрації. Лікарі, які були в ОДА, спочатку щодня кололи Павлюченка від приступів задухи, а потім відвезли його на обстеження в Дніпропетровську ОКЛ ім. Мечникова. Звідти його доправили до Київської МКЛ №17, де розміщена кафедра пульмонології Національної медакадемії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.

«У Дніпрі не розуміли, що зі мною робиться. У мене були то сильні приступи задухи, то тривалий кашель. У Києві мені одразу поставили діагноз «хімічне ураження легень» і лікували понад два місяці. Таких, як я, з Майдану там було багато. З серпня 2014 р. я пішов за друзями до батальйону «Айдар». У польових умовах доходило до того, що місяць воюю, а два-три тижні лікуюся», – продовжує Микола Павлюченко.

Якщо раніше приступи задухи у нього міг спричинити запах горілого, фарби чи ацетону, то тепер подразником є також запах печеного хліба, диму тощо. Тож зараз чоловік завжди мусить мати при собі інгалятор та проходити стаціонарне лікування по два-три рази на рік.

«Треба, щоб уражених газами на Майдані дослідили. Ми це зараз вимагаємо вже не для себе, а заради науки, заради наших дітей та майбутнього. Якщо з такими наслідками масового ураження газами лікарі ще не стикалися, то нехай вивчають нашу динаміку захворювань, щоб знати, як рятувати людей у подальшому. Ця війна ще не закінчилась, і невідомо, що нас очікує попереду», – наголошує майданівець.

 

Крига скресла

Микола Павлюченко розповідає, що 19 лютого відбулася зустріч делегованих осіб ГО «Хiмiчнi та токсикологiчнi отруєння в Українi» зі старшими слідчими генпрокуратури. З’ясувалося, що звернення всіх постраждалих зараз об’єднані в одне кримінальне провадження, яке вже нараховує понад тисячу осiб.

Зокрема, тих, хто постраждав вiд хiмiчних отруєнь на Майданi, офiцiйно зареєстровано близько сотні. Крім того, є велика кількість потерпілих від уламків тих же гранат з газами серед правоохоронців. Тож майданівці запропонували об’єднати їх в одну групу з ними, щоб було легше встановити хімічні та радіоактивні речовини, від яких постраждали обидві сторони протистояння.

Представники ГО також поцікавилися в генпрокуратурі, чому постраждалих вiд хiмiчних отруєнь не внесли до списку осіб для отримання компенсації за втрачене здоров’я. «Нам відповіли, що висновки судово-медичної експертизи не на нашу користь. Мовляв, наявна експертиза не може наші ураження віднести до тілесних, оскільки мова йде про ураження внутрішніх органів і в них немає для цього відповідної методології. До того ж, судово-медичні експерти не знають аналогів такого масового хiмiчного отруєння, яке вiдбулося на Майданi, бо такого «апокаліпсису» ще не було ані в Україні, ані у світі», – зазначає Павлюченко.

20 лютого з допомогою координатора ініціативної групи постраждалих на Майданi Павла Сидоренка представникам ГО «Хiмiчнi та токсикологiчнi отруєння в Українi» вдалося потрапити на закриту зустріч родин загиблих та поранених героїв Небесної сотні з генпрокурором Юрієм Луценком. За словами Павлюченка, Луценко погодився з тим, що в генпрокуратурі дiйсно iснують певнi проблеми у розслідуванні кримінальних справ щодо хiмiчних отруєнь на Майданi, тому всiм ще довго доведеться чекати висновків потрібних фахiвцiв. Однак у випадках з тяжкохворими постраждалими гепрокуратура буде розглядати справи першочергово. Виконання цих всіх зобов’язань Луценко взяв під особистий контроль.

Під час зустрічі з генпрокурором Микола Павлюченко порушив також питання про перебування 30-ти колишнiх добровольцiв «Айдару» у Старобiльському слiдчому iзоляторі. Він заявив, що не вважає всіх затриманих без винятку злодiями i просить перевести їх у слiдчi iзолятори за мiсцем їхньої реєстрації. У свою чергу, Юрій Луценко пообіцяв підтримати громадську i депутатську iнiцiативу щодо створення вiйськових судiв.

21 лютого за пiдтримки медичних волонтерiв Києва вiдбулася вiдкрита розширена нарада під керівництвом заступника мiнiстра охорони здоров’я Олександра Лiнчевського, на якій йшлося про подальше розслiдування випадкiв хiмiчних отруєнь людей на Майданi. У нараді взяли участь старшi слiдчi генпрокуратури, керівники бюро судмедекспертизи, профільнi лiкарi та власне постраждалі від хімічних уражень. Як наслідок, було створено спiльну мiжвiдомчу робочу комісію, що займатиметься подальшим рослiдуванням випадків хiмiчних отруєнь на Майданi.

«Протягом двох тижнів наша громадська організація має подати свiй список постраждалих на Майданi, який не дасть можливості про когось забути та не допустить випадків позбавлення людей соцiальних виплат. Також нам вдалося добитись згоди на термінову госпіталізацію та обстеження двох тяжкохворих побратимів – Олександра Мациніна з Рожнятівщини та Сергія Кириченка з Одеси. Їм зараз доводиться чи не найважче», – підкреслив Микола Павлюченко.

Тож майданівці, які зазнали хімічних та токсикологічних отруєнь на Майдані, радіють, що нарешті крига скресла і в Києві пришвидшилася робота в цьому напрямку. Вони сподіваються, що фахівці зможуть підібрати для них потрібне лікування і смерті серед їхніх побратимів припиняться. А ще просять людей, які також постраждали в той час від отруйних газів, приєднатися до них, адже мовчати більше не можна.

Наталя ДЕРКЕВИЧ,

Каріна ГАВРИЛІВ