«Час – він дуже жорстокий, він стирає багато чого, в тому числі і в людській пам’яті, але цей пам’ятник тут на могилі, ці палаючі коріння, цей хрестоподібний свічник буде нагадувати всі ті неповторні образи, які були створені Богданом Ступкою. І просто спливає на думку – йому було б тільки 75 років, саме в цей рік, коли три ювілейні дати стосуються трьох велетів української сучасної культури – Миколайчука, Іллєнка, Ступки. Все не випадково, всі вони несли дивовижну епоху, ідентифікацію України – акторську, кінематографічну, народну», – сказав Міністр культури України Євген Нищук.

Автор пам`ятника – одеський скульптор Михайло Рева. Він товаришував з Богданом Ступкою понад 15 років і бачив у ньому свого духовного наставника. Також він є хресним батьком онука актора – Богдана.

“Я не хотів робити щось банальне: маску чи руку. Богдан Ступка міцно пустив коріння в українську землю, став невід’ємною частиною України”, – розповів Михайло Рева.

Своїми спогадами про щасливі моменти спілкування з Богданом Ступкою поділилися і численні актори, для яких він був вчителем.

«Наші сім’ї дружили, з ним я, така говірка, замовкала, бо Ступка був феєрверком. Навіть відігравши надзвичайно складну виставу – і емоційно, і морально віддавшись ролі, він ще збирав друзів і міг спілкуватися з ними майже до ранку. До останніх хвилин свого життя Богдан Сильвестрович всіма опікувався, турбувався і допомагав»,- згадує акторка Молодого Театру Рима Зюбіна.

«Раніше, коли я працював у театрі в Донецьку, Богдан Сильвестрович завжди кликав мене до Києва, зараз, після початку цих драматичних подій, які ми сьогодні переживаємо – я тут. І перше місце, куди я пішов приїхавши до Києві – це сюди, поклонитися Вчителю з великої букви», – додає актор Театру Франка Андрій Романій.

Пам`ятник, встановлений на могилі Богдана Ступки висотою приблизно 130 см – це дерево з бронзи, а платформа з чорного граніту – на ній колаж з образами Богдана Сильвестровича у графіці Сергія Якутовича. Також на ній вилиті старовинна гуцульська свічник-трійця та хрестик – точна копія натільного хрестика, який носив на грудях Ступка.

За українською традицією, коли людина народжувалася, садили дерево. А коли помирала – це дерево зрізали і ставили корінням догори. Таким чином, показуючи неперервність зв’язку людини з Богом. Ця ідея Михайлу Реві прийшла, коли він був у рідному селищі Ступки – Куликові (Львівська область). Він знайшов там дерево і по ньому вже зробив макет.

Нагадаємо, Нові Герої України.