У ньому вживаються чоловік, який має онуків і цікавиться історією Станіслава, та жінка, яка обожнює панчохи і мереживну білизну. Ще зі школи він відчуває себе жінкою. Про своє подвійне життя франківський трансвестит розповів «Галицькому кореспонденту».

Краєзнавець польської громади Івано-Франківська Богдан Озарко з вигляду нічим не відрізняється від середньостатистичного 66-річного чоловіка. У нього є син та внуки, він цікавиться історією, проводить екскурсії містом. Секрети ховаються значно глибше, і видають чоловіка хіба що доглянуті руки з манікюром та жіноча білизна, яку ледь можна розгледіти під футболкою.

Трансвестизм – це переодягання в одяг, який суспільні норми та умовності звикли відносити до атрибутів протилежної статі. Часто це відображає бажання транссексуалів стати особою протилежної статі.

Психічним захворюванням транссексуальність – бачення себе особою протилежної статі та бажання змінити свою біологічну стать на протилежну – у світі не вважають. Однак такий стан часто супроводжується депресією, огидою до власного тіла та страхом і може довести до психічних розладів чи бажання покінчити з собою. Почувалися некомфортно у власному тілі люди давно, але суспільство тривалий час не було до них готове.

У світі трансгендерність не лікують та не обмежують. Людина, яка народилася не у своєму тілі, може змінити стать, може одягатися і поводитися, як їй завгодно. Українці ж публічно говорити про таке не готові. Тому свої бажання приховують, а однодумців шукають через спеціальні сайти.

З’ясувалося, що любителі переодягатися є і в Івано-Франківську. Незважаючи на свій немолодий вік, Богдан Озарко має багаторічну історію не лише як мужчина, але й як жінка. Він серйозно говорить про минуле, політику і водночас може бути манірним. Обожнює пекти торти та знається на жіночій білизні.

Перуки, макіяж, жіноче вбрання та сексуальна білизна – ці речі приваблюють пана Богдана вже давно. Розповідати про це він більше не боїться. Називає себе «пані Боварі» або ж «Легендарна Анад» (обернене від Дана; Богдан) і зазначає, що є «офіцером польської контррозвідки». Чоловік, захоплення якого необхідно було приховувати за радянських часів, і досі має підстави вважати, що перебуває під пильним наглядом спецслужб.

Спілкуючись з журналістами, «пані Боварі» розуміє, що про його секрет дізнаються знайомі, співробітники та родичі, але каже, що колись мав настати цей час. Сам він свій стан називає хворобою, водночас наголошуючи, що хоча в Україні ця тема є забороненою, у Європі цим здивувати когось важко.

Вперше бажання приміряти жіноче вбрання у Богдана з’явилося ще в 13 років. Довгий час він приховував це від родини і ріс звичайним хлопчиком. Вперше жіночий одяг приміряв у дев’ятому класі. Пам’ятає, що це був купальник сестри, і робив він це таємно.

«Я ніколи не був хуліганом, любив гратися з дівчатами, а хлопців сторонився. У шостому класі на уроці російської літератури ми відкрили підручник, а там – російська красуня у кокошнику та сарафані. Я подивився на неї і зрозумів – ось це я», – згадує чоловік.

Незважаючи на бажання одягати сукні та робити макіяж, у стосунках Богдана завжди приваблювали жінки. Жартує, що за логікою він – трансвестит-лесбійка.

Дивні для хлопця вподобання були таємницею для мами і сестри, а свого батька Богдан бачив лише раз, адже сім’ю той покинув. Про Богданові захоплення рідні дізналися вже в 1989 році, раніше він тримав це в секреті. На той час він вже кілька років був одружений, мав дитину і того ж року вперше вийшов у жіночому вбранні на вулицю. З часом жінка про це таки дізналася і вигнала чоловіка з дому, а син і внуки не знають правди і досі.

«Я добре пам’ятаю, як вперше вийшов на вулицю. Була глибока ніч, жінка з сином вже спали. Одягнувся і пішов. Мені важливо було перетнути цей перший бар’єр, вийти з квартири. Коли повністю вбрався, зробив макіяж і одягнув перуку – це ж зовсім інша людина. Я більше подобаюся собі як жінка», – пояснює Богдан.

На прогулянки Івано-Франківськом у сукнях він виходив з подругою Марійкою. Вона чи не єдина знала про все, зробила «пані Боварі» перший макіяж, найкращими друзями вони залишилися й досі. Пан Богдан згадує, що їм обом було цікаво виходити на вулицю, подивитися, як їх сприйматиме суспільство. З Марійкою він відвідував кав’ярні та прогулювався в жіночому образі, одного разу навіть вийшов на вулицю з імітацією вагітності.

Про дивні інтереси чоловіка дізналася також його тітка, яка живе в Німеччині. У 1990 році вона написала листа матері Богдана, де описала свої спостереження за ним, його станом, зауваживши, що він змушений терпіти психічно і фізично. «Якби він був тут, то не було б такої проблеми, як у вашому світі, забитому дошками. Тут цього не соромляться, про це говорять на телебаченні та в газетах… Шкода хлопця, бо він терпить психічно та фізично. Ваша медицина до цього ще не доросла, але мені шкода хлопця, бо він зламаний», – писала схвильована тітка.

Після цього мама робила спроби лікувати сина, але психіатр забороняв Богданові стримувати свої бажання. Наголошував на тому, що це може викликати депресію. «Моя мама до сьогодні думає, що є пігулки, які лікують трансвеститів і транссексуалів. Вона водила мене до лікарів, мене лікували в Івано-Франківській обласній психоневрологічній лікарні. Але один з лікарів сказав, якщо я переодягаюся – ніколи не переставати, бо зажену себе у депресивний стан», – розповідає Богдан.

Він каже, що на вулиці завжди реагували неоднозначно, а зараз жіночий бюстгальтер під чоловічим одягом частіше не помічають. Нещодавно, правда, склалася конфліктна ситуація, коли один чоловік називав Богдана гомосексуалістом та показував іншим, що той прийшов у бюстгальтері, але здебільшого реакції немає.

Зараз як жінка він не переодягається, адже має старшу матір, за яку хвилюється, і сам хворіє. Але думки про жіночий образ його не покидають. Тому, крім жіночої білизни і панчіх, які любить носити вдома, приглядає собі нові спідниці та шукає косметику. Пробував записатися на макіяж, однак візаж для трансвестита в Івано-Франківську робити частіше відмовляються.

«Я кілька разів приходив у салони краси і питався, чи можуть мені зробити макіяж. Візажисти відмовлялися. Я питав, чому так і що за дискримінація. Одна дівчина чесно зізналася, що у неї трусяться руки. В Україні до цього не звикли, відомими є лише два трансвестити: Андрій Данилко (Вєрка Сердючка) та травесті-діва Монро. Насправді їх значно більше», – наголошує чоловік.

Розповідаючи про «скелети у шафі», чоловік хизується також білизною. Каже, що має близько десяти бюстгальтерів, які візуально збільшують груди, п’ять поясів до панчіх – улюбленого предмету одягу, а також пошиті корсети. У вбранні надає перевагу сукням XIX століття: корсети, пишні спідниці, волани, оздоблення.

Однодумців він шукав у мережі, на сайтах та форумах для трансвеститів. Знайшов друзів за кордоном, спілкувався з франківцями, розповідав свою життєву історію. Там пани-панянки навіть зауважили, що повчитися у «пані Боварі» є чому і справжнім жінкам. 66-річний чоловік добре обізнаний у тонкощах жіночого туалету, розбирається у білизні та навіть радить, де є великий вибір. Каже, що бути жінкою – дуже дорого, і навіть задумувався над тим, щоб знайти спонсора, який зможе оплатити витрати на макіяж, перуки та інші жіночі примхи.

На Заході, за його словами, вже провели безліч операцій зі зміни статі, створюють жіночі форми за допомогою імплантів. Він же наразі збільшує груди відомими йому методами, використовуючи пристрої, створені китайцями. Апарат за рахунок імпульсів провокує ріст грудей, при цьому, щоправда, видає дуже дивні звуки. Випробовувати це на собі не боїться, а ось приймати гормони бажання не має.

Свої світлини в жіночому вбранні він показував знайомим, однокласникам. Сміється, коли чоловіки вважають цю «жінку» симпатичною, але, що це і є він, Богдан, вірити відмовляються.

«Пані Боварі» планує ще виходити на вулиці нашого міста як жінка. Багато років він боявся цього і досі впевнений, що спецслужби прослуховують його телефонні розмови та стежать за його діяльністю. Але гадає, що відчувати себе справжньою жінкою це йому не завадить.

Марта БАРАНЕЦЬКА