В українців заведено, а особливо на Прикарпатті, щоб на Святвечір перед Різдвом заносити до хати сніп – збіжжя. Його називають дідухом.

Про традиції приготування до Святвечора та що найчастіше символізує дідух, а також про значення “різдвяних павуків” розповіла “Галицькому кореспонденту” майстриня соломоплетіння та писанкарства Надія Стефанюк з села Трофанівка Коломийського району.

Жінка каже, щоб виготовити дідухів необхідно цілий рік трудитися: посіяти зернові культури – овес, жито, пшеницю, льон, просо. Згодом вчасно зібрати і добре просушити. Майстриня збирає все збіжжя вручну, серпом, як робили наші предки.

“Вносити на Святвечір дідуха до хати – то давня традиція, – каже майстриня. – Люди вірили, що дідух – символ достатку, а “різдвяний павук” відганяє злих духів. В основі звичаю закладені уявлення наших предків-землеробів, які вважали, що у рослинах, які культивували самі, живе дух рослинності”.

Пані Надія зауважує, що сніп (дідух), який зберігався взимку, для наших пращурів був символом безкінечності життя та родючості. Саме падаючи на землю, зерно народжується знову і проростає новою рослиною.

Майстриня говорить, що цікавим елементом прикрашання оселі є “різдвяний павук”, виготовлений з соломи. Каже, не всі знають, що саме ним прикрашали свої оселі наші пращури до того, як почали класти ялинку. Солом’яні павуки були традиційними прикрасами в домівках українців.

“Різдвяних павуків” напередодні Святвечора господині підвішували на волосині з кінського хвоста до балки посеред кімнати. Завдяки повітрю з дверей та печі, яку всі практично розпалювали у кожній домівці, павуки поверталися у різні сторони. Інколи під павуком ставили свічку і при нагріванні він крутився. Люди вірили, що то тіні душ покійних предків завітали у гості на свята. Вважалося поганою прикметою, коли павук стояв на місці.

Майстриня говорить, що за народним уявленням такі павуки мали властивість втягувати у свої солом’яні тенета видиме і невидиме зло, у такий спосіб оберігаючи їхній дім від негативної енергії.
Спалювали цих павуків тоді, коли виготовляли наступного року нові.

Майстриня працює викладачем образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Гвіздецької школи мистецтв. Нещодавно вона завершила тризуб з соломи. Свого часу подарувала солом’яних павуків людям з прифронтових міст, які тоді тимчасово проживали на Прикарпатті. Тепер жінка радіє, бо вони телефонують та з теплом згадують час, проведений на Коломийщині і дякують за “різдвяних павуків”, які прикрашають також і їх оселі.

Мар’яна ЛОКАТИР