У селі Монастирчани місцеві активісти відреставрували автобусну зупинку та розмалювали її за мотивами творчості Марії Примаченко.

Населений пункт Монастирчани входить до Солотвинської ТГ. З ініціативи активіста села Романа Хімчака тут відреставрували автобусну зупинку. Орнаменти квітів, дерев, хатинок, закоханої пари на коні – такі прекрасні українські символи та краєвиди у вигляді малюнків відтепер прикрашають споруду на початку села.

За зупинку було соромно

Перетворив місцеву зупинку на цікавий об’єкт художник Богдан Вацеба, а допомагала йому художниця з села Луквиця Юлія Костів. Навіть місцева дітвора долучилася до фарбування об’єкта.

“Ідея оновити зупинку в мене виникла навесні 2022 року, – розповів “Галицькому кореспонденту” Роман Хімчак. – Коли розпочалася війна, ми з друзями-волонтерами часто їздили на схід України. Саме там і зауважили, що практично у всіх селах цікаво розмальовані автобусні зупинки. З того часу я вибудовував в уяві, як правильно відреставрувати й нашу зупинку у Монастирчанах”.

Чоловік зізнався, що йому було останнім часом навіть соромно за сільську зупинку, де місцеві собаки та коти постійно справляли свої потреби. Пан Роман вже давно хотів ініціювати її оновлення та реставрацію, але якось все було не на часі, бо найперше він закриває потреби військових і допомагає ЗСУ.

Реставрувати стару сільську зупинку допомагали Роману всі небайдужі односельці. Активіст каже, що одні допомагали фінансово, хтось поділився дерев’яними матеріалами, інші купували металопрофіль на дах, а дехто з жителів доклався своєю фізичною працею. Активіст радіє, бо віднині на зупинці його односельці зможуть не тільки на лавочці почекати на автобус, але й заховатися в негоду від дощу чи вітру.

Роман Хімчак розповів, що через село Монастирчани проходить дорога до Гути та Маняви. Коли проводилися реставраційні роботи сільської зупинки, то люди, які поверталися з продуктових ринків, пригощали їх морозивом, печивом, соками, кавунами та динями.

“Знаєте, це так приємно, – говорить Роман. – Люди з сусідніх сіл, які поверталися додому, нам сигналили, зупинялися і питали, чим допомогти. Допоки є такі небайдужі, доти світ існуватиме. Живу за принципом, що під лежачий камінь вода не тече”.

Створити затишок довкола

“Українці завжди створювали красу і затишок довкола себе, – поділилася думками начальник відділу культури Ірина Суслик. – Ось так, власне, вийшло і з зупинкою у Монастирчанах. Це не просто зупинка, це витвір мистецтва. І все це завдяки згуртованості та командному духу. Сподіваюся, що інші села візьмуть приклад з Монастирчан, а культура Солотвинської громади залюбки допоможе кожному. Адже такі зупинки є в кожному селі, лише немає таких Романів, які б так безкорисно робили добрі справи для свого краю”.

Мар’яна ЛОКАТИР

Читайте також: Василь Чорнобай: «Моя хата не скраю, а моя хата наступна»