З талановитими людьми важко зустрітися: не мають часу, сил та врешті-решт бажання. На щастя, в Івано-Франківську ще залишилися творчі особистості, які завжди готові поспілкуватися, віднайти хоча б декілька хвилин, щоб розповісти про своє захоплення. Журналісту газети «Галицький кореспондент» випала нагода порозмовляти саме з такою щирою людиною, яка творить музику, дивиться на світ з позитивом та з кожним роком віднаходить для себе щось нове і цікаве. Це фронтмен групи «Сни Дріади» Тарас Квітик.

– Насправді ваше прізвище Бойчук, але в музичному світі вас знають як Квітик. Розкажіть, будь ласка, коли виникла ідея такого нікнейму і чому саме Квітик?

Чому? Навіть не знаю… Люблю малювати, але все, що вмію – це лише квіточки з крильцями. Тому, мабуть, і Квітик (сміється).

– Гурту «Сни Дріади» вже 7 років. Це число вважають магічним, щасливим, божественним. Чи були якісь особливі події у музичному житті групи за цей час?

Для нас кожен виступ – це по-своєму магія, щось надзвичайне. Будь-яка наша пісня – це певний діалог, звертання до людей. А на річницю випустили перший свій альбом «Вільний».

– Що ви відчували тоді, 7 років тому, коли ваше тріо вирішило створити музичну групу? Як вдалося подолати труднощі та зрозуміти, чого ж хочуть меломани Франківська?

Ми і мої друзі творили спочатку для власного задоволення. А згодом сталося щось більше, ніж просто гра на гітарі трьох хлопців. Чого хочуть меломани нашого міста, нам не вдалося довідатися, на жаль, і досі. Часто люди придираються до виступів гурту «Сни Дріади», залишаються незадоволеними. Тому постійно робимо ставку на щирість. Адже ми фактично музично неграмотні і досі такими ж залишаємося. Нашою родзинкою є те, що, крім рок-концертів, ми даємо ще й акустичні.

– Ваша група часто гастролює, дає концерти. Яке місто приймало вас з відкритими обіймами, а яке не дуже радо?

Кожне місто запрошує нас тому, що хоче послухати пісні. Тож нас всюди радо приймають. Найбільше запам’ятався «Черемош-фест» у Верховині, нас там смачно нагодували (сміється), а ще « Паблік паб» у Чернівцях. Тоді погода була не для концерту, але все пройшло «на ура».

– «Сни Дріади» обожнюють експериментувати як у стилях музики, так і з назвою свого гурту. Чи можуть прихильники вашої творчості очікувати на якусь новинку? Можливо, у вас вже є якісь ідеї і мрії до нового 2016 року?

У жовтні у нас відбулася презентація нового кліпу «Там, де тепло», який ми присвятили учасникам, які за останній рік нас «кинули». Також до нас прийшов новий барабанщик. Це для нас маленька зміна. Кожен новий учасник колективу приносить щось особливе у «Сни Дріади». У листопаді вийде новий сингл, а також розпочнеться ще один етап у розвитку групи. «Сни Дріади» гратимуть свою музику і далі, будуть нові інтерв’ю, фотосети. Наш гурт постійно працює, не зупиняється ні на хвилину. Кожного тижня у нас репетиція. Намагаємося удосконалюватися, щораз більше дивувати шанувальників нашої творчості.

– Поділіться секретом: скільки часу потрібно, щоб народився новий музичний твір? Коли краще пишеться пісня (вночі, вранці) і де? Можливо, десь у горах, на відпочинку?

Нова пісня пишеться будь-де. Муза приходить, коли їй заманеться. Буває вночі, коли сплю, приходять думки, з’являються римовані рядки, змушують встати з ліжка, взяти блокнот і ручку та записати. Так і народжується новий твір. Кожна пісня – це окрема історія, окремий стиль, картинка.

– Який український гурт вам до вподоби і чому?

«Mystic Shores» – львівський гурт. «Сни Дріади» познайомилися з ним два-три роки тому. Дуже крутий гурт, вони екстраординарні, класні. Не один раз ця група виступала у Франківську. Вона справді варта уваги.

– Що, на вашу думку, головне у музиці? Можете порадити формулу успіху і щастя у вашому творчому світі, яка б пригодилася початківцям-новачкам?

Залежно, чого хоче новачок. Слави?.. Як би це банально не звучало, реально треба збирати гроші. Щоб колектив тримався купи, потрібно, щоб учасники групи були друзями. У музиці необхідно вкладати душу, а з чужими людьми ділитися особистим, своїми переживаннями неможливо.

– Тарасе, у вашому житті музика – 24 години на добу? Чи, можливо, є ще час для хобі чи чогось нового?

Музика в моєму житті – цілодобово, вона завжди поруч. Маю постійно коло себе навушники. Я слухаю пісні, коли прибираю, мию посуд. Я не уявляю свого життя без музики. Люблю також читати.

– Чи потрапляв гурт у якісь кумедні ситуації? Можете пригадати якусь із них?

Одного разу наш гурт запросили на благодійний концерт. Ми ніколи не відмовляємося виступати, наша музична команда не женеться за грошовими винагородами. Творимо, співаємо для людей і для самих себе. Після виступу нас обіцяли нагодувати. Коли ми прийшли поїсти, на тарілках були листки капусти. Так нам вперше заплатили капустою (сміється).

– Після «Кінгочитання» ваші шанувальники довідалися, що Тарас Квітик обожнює читати «жахастики» і навіть має немаленьку колекцію книг Продавця жахів. Відколи ви почали купувати такі містичні видання і скільки їх у вас є?

Зацікавився я творчістю Стівена Кінга ще на першому курсі університету. Тоді викладачка з філософії на домашнє завдання дала прочитати книгу «Зона покриття», у якій подані футуристичні прогнози на майбутнє. Усього в моїй колекції вже є 27 книг Стівена Кінга українською, є і російські примірники. Люблю читати також Лавкрафта. Буває завантажу короткі його оповідки на телефон і в маршрутці по дорозі на роботу читаю. Я купую книги швидше, ніж їх читаю. Цього місяця придбав аж 20. І як на них всіх знайти час?.. Обожнюю також книги Д.К. Роулінг про Гаррі Поттера та все, що з ним пов’язано. У моїй колекції тепер є «Квідич крізь віки», «Фантастичні звірі і де їх шукати» та «Казки Бардла Бідла».

 

– Яким особисто для вас виявився сьомий рік творчості?

2015-й – дуже успішний рік. Я завершив писати свою книгу у співавторстві, незабаром в «Урбані» відбудеться літературне читання «Теплий дощ», і саме там оголосять про моє творіння. Я почав сольно виступати, це для мене нове. Вийде також у скорім часі мій сольний альбом. Ще цього року купив квиток на очікуваний фільм «Зоряні війни». Тому я однозначно щасливий. Все на позитиві!

– Бажаю вашому колективу, щоб зеленоокі дріади солодко спали і бачили кожного разу неповторні, особливі сни, після яких народжуються драйвові пісні.

Дякуємо за таке побажання! Очікуйте наших нових виступів…

Розмовляла Мар’яна ГНОТ