Футзальний портал “5х5” створиа свій аналог “Золотого м’яча”, тільки у футзалі та на теренах України. Вони виділили кращих гравців у різних номінаціях, зокрема «Найкращий футзаліст 2019 року» та «Найкращий футзаліст 2019 року (U-21)».
Найкращим футзалістом України, за версією порталу, став бомбардир івано-франківського “Урагану” Артем Фаренюк:
“У минулому сезоні Артем зміг стати найкращим бомбардиром чемпіонату України, продовжує він влучно «стріляти» по чужих воротах і в нинішньому чемпіонаті. Принаймні, його переможні голи на останніх секундах вболівальники ще довго пам’ятатимуть. Окрім того, Фаренюк починає поступово показувати свій бомбардирський хист і у матчах за збірну. Також він увійшов до трійки найкращих у номінації «Найкращий гравець футзалу» на щорічній церемонії нагородження премією «Футбольні зірки України”, – йдеться у повідомленні.
Інший франківський футзаліст з “Урагану-2-КФВ” – Владислав Звертаний, став найкращим гравцем України у віковій категорії до 21 року:
“Наразі він вже став одним з важливих гравців «Урагану-2-КФВ». Також Владислав був провідним виконавцем у юніорській збірній України на Євро (U-19). Про його важливість свідчить бодай би той факт, що його дуже не вистачало у грі проти збірної Іспанії (футзаліст пропускав цю гру через ушкодження). Можливо, якби Владислав грав у тому матчі, то «синьо-жовті» не програли би «Червоній фурії» за всіма статтями. Але це лише припущення. Шкода тільки, що кінець року у Завертаного не зовсім задався через травму. Але в цілому він провів дуже непоганий рік”, – розповідають на порталі.
Варто зазначити, що нинішній варіант номінацій футзального «Золотого м’яча» від порталу «5х5» – експериментальний, а вже до підсумків 2020 року експерти підійдуть до аналізу дій гравців протягом року та їх шансів на здобуття нагороди ще більш виважено.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Соболик Тетяна 
Деркачова Ольга 
Палій Юлія 
Рязанцева Яна