Гепатит С переріс у приховану епідемію. Чимало стереотипів та звичайна необізнаність населення ще більше ускладнюють критичну ситуацію. Попри це в Івано-Франківську певна категорія осіб має можливість безкоштовно вилікуватися від цієї недуги за допомогою новітніх препаратів.

 

Вам переливали кров, ви мали справу з татуажем чи пірсингом, робили манікюр або педикюр у неперевіреному салоні, відвідували стоматологічний кабінет? Отже, ви перебуваєте в зоні ризику. Гепатит С значно ближче, ніж може здаватися. Аби «підхопити» цю складну недугу, зовсім не обов’язково бути наркоманом чи вести безладне статеве життя.

 

«Ласкавий» кілер

Наразі на обліку в обласному гепатологічному центрі зареєстровані близько 1050 прикарпатців, які страждають на хронічний гепатит С. Однак, як наголошує завідувач кафедри інфекційних хвороб та епідеміології ІФНМУ Олександра Пришляк, це число треба множити на 15, адже офіційна статистика є відносною. Реальна кількість хворих невідома.

Головна небезпека хронічного гепатиту С, на відміну від гострого вірусного гепатиту А чи B, в тому, що він перебігає майже непомітно, допоки не виявиться вже кінцева стадія – цироз печінки. Тобто людина роками нічого не відчуватиме й не знатиме про недугу. Власне, через пізнє діагностування вірус гепатиту С і називають «ласкавим» убивцею. Визначити це захворювання здатен лише спеціальний аналіз.

Найчастіше хвороба виявляється під час випадкових клінічних досліджень, наприклад, обстеження донорів, вагітності або підготовки людини до планової операції.

Поширенню гепатиту С в Україні неабияк посприяла АТО. Чимало солдатів-санінструкторів, лікарів, волонтерів, які допомагали пораненим, заразилися саме на фронті.

Нинішня прихована епідемія гепатиту С є також наслідком наркобуму кінця 1990-х років, коли серйозно постала й проблема ВІЛ\СНІДу. «На той час споживачі ін’єкційних наркотиків про стерилізацію шприців узагалі не думали, – розповідає Ігор Грижак. – З часом інформаційна пропаганда подіяла, і спалах як гепатиту С, так і ВІЛ-інфекції серед наркоманів помітно вщух. Натомість недуга поширилися на соціально адаптованих і часто успішних людей».

Нині гепатит С уже давно вийшов за межі пошесті серед неблагополучних осіб із неблагополучних районів. Більшість вбила собі в голову, що на нього можуть хворіти тільки маргінали. Тож люди, які дізналися про свій діагноз, нерідко одразу прирівнюють його до ганьби, про яку не можна сказати навіть рідним.

 

Стереотипи

Гепатит С передається лише через кров, і найчастіше це відбувається під час переливання препаратів крові та використання нестерильного інструментарію. В Україні недостатньо уваги приділяють банальній, але дуже потрібній стерилізації інструментів. Ніколи не соромтеся запитати, чи обробляли інструменти і як саме це робили.

До речі, статевим шляхом гепатит С передається значно рідше, ніж прийнято вважати – лише до 5% таких випадків.

Іншим поширеним стереотипом є те, що, мовляв, хвора на гепатит С жінка не здатна народити здорову дитину. Це неправда. Як інформує Ігор Грижак, випадки передачі вірусу від матері до дитини не перевищують 5-10%. Також не забороняється грудне вигодовування малечі.

 

Дороге одужання

Чому й досі не знайдено вакцини проти цієї страшної інфекції? Річ у тому, що кожних 20-30 хвилин вірус змінює свою антигенну структуру. Загалом відомо щонайменше шість основних генотипів вірусного гепатиту С і понад 50 підтипів.

До того ж, ніхто не дає гарантії одужання: у найкращому разі, якщо це перший, найбільш вивчений генотип вірусу і пацієнт має змогу використовувати відповідні медпрепарати, його шанси на одужання сягають 40-70%.

Одужання залежить і від того, на якій стадії розвитку недуги розпочате противірусне лікування. «Якщо хворобу виявляють до п’яти років від моменту потрапляння вірусу, то ефективність лікування може наближатися до 100%», – каже Олександра Пришляк.

Однією з основних проблем хворих на гепатит С є надзвичайна дорожнеча  препаратів – близько 20 тисяч гривень щомісяця протягом курсу, який триває рік-півтора. Крім того, перед його початком потрібне попереднє поглиблене обстеження, яке теж обходиться недешево. Наприклад, фібротест у приватних лабораторіях міста коштує біля 2000 гривень,  вірусне навантаження  – приблизно 500 гривень, визначення генотипу – 200 гривень. І це ще не повний перелік необхідних аналізів. Хоча в лабораторії обласної клінічної інфекційної лікарні (ОКІЛ) таке обстеження коштуватиме трохи дешевше.

Для лікування застосовують подвійну терапію: пегільований інтерферон і рибавірин. Однак ці противірусні препарати мають суттєві побічні ефекти – депресивні стани, які можуть навіть спричиняти думки про суїцид. Тому всі протипоказання має обґрунтовано оцінити лікар. Також під час лікування деякі показники крові можуть знижуватись до критичної межі У такому разі необхідно застосовувати додаткові підтримувальні ліки, а це, знову ж таки, немалі витрати.

З іншого боку, існує державна програма забезпечення антивірусною терапією хворих на гепатит С. Як повідомила заступник головного лікаря з організаційно-методичної роботи Івано-Франківської ОКІЛ Наталія Дьоміна, пацієнтам, які перебувають на обліку в гепатологічному центрі, ліки видаються відповідно до їх надходження. Спершу комісія лікарів оцінює увесь спектр показань і протипоказань для отримання терапії конкретним пацієнтом, а потім затверджує видачу йому ліків. Перевага у списку очікування надається хворим із 3-ою і 4-ою стадіями фіброзу печінки та медичним працівникам. Хто не хоче чекати, купує препарати за власний кошт, якщо, звісно, має таку фінансову можливість.

За словами Олександри Пришляк, на Прикарпатті у 2014 році 47 пацієнтів отримали повний курс лікування завдяки цій державній програмі. Наразі препарати, замовлені на 2015 рік, ще не надійшли – причина затримки з’ясовується.

 

«Глобальний фонд» фінансує

Ігор Грижак розповідає, що десь зо п’ять років тому на ринку з’явилися розроблені американськими науковцями нові противірусні засоби для лікування гепатиту С. Йдеться про інгібітори серинових протеаз та інгібітори РНК-залежної РНК-полімерази вірусу гепатиту С. Схеми, які додатково включають один чи більше цих препаратів, є найефективнішими і дають підстави стверджувати, що хронічний гепатит С тепер виліковний. Така терапія дозволяє скоротити термін лікування до трьох місяців, а її ефективність сягає 90-100%. Проте вартість препаратів теж вражає: одна таблетка коштує тисячу доларів, а на курс потрібно 72 таких пігулки.

Тішить те, що завдяки міжнародній благодійній програмі «Глобального фонду» безкоштовне лікування ультрасучасними американськими препаратами зараз доступне для івано-франківських пацієнтів. Щоправда, є одна умова – ліки видаються лише тим, хто одночасно хворіє на гепатит С та ВІЛ\СНІД. До речі, гепатит С виявляється у половини ВІЛ-інфікованих – через ідентичний шлях передачі.

«Для цієї програми на область видали 20 місць, – каже Ігор Грижак. – Однак очікується більше. Усі наші пацієнти, які вже пройшли цей курс, вилікувалися. Хоча траплялися до дивноти безвідповідальні хворі, які не оцінили дармовий шанс на одужання і кидали лікування на півдорозі».

Медик припускає, що незабаром схожа міжнародна програма діятиме і для пацієнтів, які хворіють лише на гепатит С.

Наталя МОСТОВА