«Глибока Гуцулія» – культурно-містичний дослідницький проект, націлений на вивчення феноменології гуцульського світу, сенсів, шифрів та просвітлень. Автори Petro Buyak та Mox Perkalaba, заглиблені в пожиттєву експедицію пошуку й опанування таємних знань, взялись за каталогізацію Тайн Гуцульських. «Галицький кореспондент» зустрівся з дослідниками.

– «Глибока Гуцулія» – що це таке і для чого?

«Глибока Гуцулія» – то є зовсім свіжоспечений проект, який народжувався роками, як тепер нам стало відомо. Якщо дуже коротко, то «Глибока Гуцулія» є потужною експедицією, яка вивчає та досліджує ту грань Гуцулії, до якої всі ці роки ми боялися відверто торкнутися і розібратися в ній, бо ми тільки відчували її і знали про її існування, але не надавали їй імен і значень. «Глибока Гуцулія» – то є детальне вивчення та каталогізація рослинного і тваринного світу Карпат, про який ще ніхто ніде ніколи не чув, крім гуцулів.

– Розкажіть, будь ласка, що було до створення «Глибокої Гуцулії» і як ті дороги вас зібрали докупи в один проект? Як ви знайшли один одного як вчені, археологи та дослідники такої тематики різними способами – науковими і мистецькими? Скільки вас у команді експедиції?

Нас двоє. Художник Петро Буяк і дослідник-містик Мох. Ми окремо давно цікавились дивним і таємничим світом Гуцулії, де містичне перемішане з реальним так, що не зрозуміло, де вигадка, міф, а де правда. Саме інтерпретація сенсів, розкриття древніх шифрів, які, ми впевнені, несуть меседжі, закладені в древні часи, і які мають в собі інформацію, яка однозначно ще більше розширить розуміння магії світу, – саме це розуміння звело нас докупи у спільній роботі, і саме через це ми вибираємось у довгу експедицію, яку і назвали «Глибока Гуцулія». Потрібно сказати, що вже з самого початку стає ясно, що ми не помилились у виборі теми. Багато вражаючих відкриттів нас чекає, ми впевнені.

– Ви згадали про каталогізацію рослинного і тваринного світу Карпат. Чому саме Карпат?

Від самого початку можна бути певним, що більшість живого тулиться у своєму життєвому процесі до живого, мертве до мертвого. Карпати поки що ще живі, там є природа, там є чистота в людській подобі. Усе тваринне і рослинне вибирає для себе зону проживання не серед бетону, а серед лісу і річок. Ми живемо в передкарпатській зоні, звідки можемо судити і про рівнинне, і про гірське. Відчуттям не заперечиш і не задуриш їх, ми знаємо, що поза межами міста є більше таємниць, аніж у місті з нашою людською суєтою. Складаючи в наших зустрічах усі діалоги і думки докупи, як пазл, ми розуміємо, що не помилились і заглибились ще в тему тваринного світу. Візуалізація тваринного і рослинного світу дає доказ і відчуття. Тексти написані гуцульським говором і базуються на поведінці гуцулів. Можливо, наша відповідь зараз є дещо філософською, але ми логіку і правильність пошуку ставимо після того, як відчуємо, що там, в лісі, щось є, і окреслимо його образ у своїх спостереженнях. Дуже коротко ще раз спробуємо відповісти на питання: ми просто знаємо, що там воно є, і віримо в то, і ми це доведемо, провівши наукову експедиційну роботу.

– Чи можете пояснити, чому жодну з тих істот, які ви почали виводити в інформаційний простір для людей міських, ніколи ніхто не бачив, не фіксував? Чому вони вам відкрилися, а іншим поки що ні? І суто наукове запитання: як ви вважаєте, звідки то все взялося на нашій землі і чого йому треба? Чи не витіснить воно людину? Опишіть хоча б одну з цих тварин або рослин. Відхиліть нам завісу, будь ласка.

Існують певні стани, чи то медитативні, чи стани прозрінь, в які ми входимо. Ці техніки дають нам можливість побачити ті містичні світи. Про це писав Кастанеда. Такими техніками користувався Борхес. От, наприклад, нещодавно після детальних досліджень ми каталогізували тупу вівцю.

Тупа вівця (ovis insubidus) – домашня жуйна парнокопитна тварина роду баранів арійських. Походить від диких гірських баранів – муфлонів. Порода була виведена ференцварошським монахом Омбидроном у 1237 році, для поштових послуг між селами. Відрізняється витривалістю, впертістю і тупістю. Пересувається тільки в заданому напрямку без жодних відхилень від траси. Розвиває добру швидкість. Може рухатись зі швидкістю 60 км/год. Шерсть коротка, хвіст довгий – для аеродинамічних властивостей. Молока дає дуже мало, бо зайнята поштовими перебігами. М’ясо жорстке, але має лікувальні властивості, помічне при ожирінні і сонливості. Бекає тільки на старті, при обгоні і на фініші. Коштує дуже дорого через малу кількість поголів’я. Копита через їх надтверду властивість використовують як точило в ювелірній промисловості. Баранів для спарювання відбирає сама. Основна ознака відбору напарника – вміння мовчати. Ягнят не виховує. Для цього виведені спеціальні зозулі, про які буде сказано пізніше. Харчується виключно оселедцем і молоком – їх суміш дуже надає швидкості.

На сьогодні збереглось 23 особини, які проживають у Верховинському, Путильському і Рахівському районах, куди вони були переселені перед війною для розведення. В самому Ференцвароші є тільки одна прабабка тупої вівці, яку звати Аня. Занесена в Червону книгу Ференцвароша. Живе у місцевому будинку юннатів. Ріст 50-70 см. Довжина 1,5 метра. Вага до 15 кг.

Тупі вівці були дуже популярними серед контрабандистів для перевезення нелегального товару. В 1347 році сталася відома в історії ференцварошсько-довгопільска п’ятиденна війна, коли 15 овець викрали довгопільскі гуцули-контрабандисти. Під час заворушень було вбито сім мадярів, два гуцули і три вівці. Справа закінчилася мировою у віденському суді і ввійшла в історію юриспруденції як «Справа швидких золотих дзигарків».

Всі вівці мають хороший слух і чутливі до раптового шуму. Бічне розміщення очей і горизонтально витягнуті зіниці збільшують кут огляду до приблизно 270-320 градусів, що дозволяє тваринам дивитися назад, не повертаючи голови (густа шерсть може зменшити кут огляду). Однак просторовий зір у тупих овець розвинений недостатньо – тіні і заглибини в землі можуть загальмовувати рух тварин. Загалом, вівці цураються затемнених ділянок і надають перевагу відкритому, добре освітленому простору. На фото зображений унікальний екземпляр ovis insubidus, найніжніший приклад тупої вівці. Таких мало, вони довго не витримують серед стада і, як правило, тікають далеко в гори, де є вівчарський спецмонастир, саме для таких ніжних.

Мусимо сказати, що в цьому інтерв’ю і саме вашій газеті ми відкриваємо наші перші ікс-файли. А стосовно того, звідки воно взялося… Та ці тварини і дивні створіння чи магічні рослини існували завжди. Просто з наступом цивілізації і глобальних процесів древній магічний світ ховається від людей і його видно тільки посвяченим. Ми довго йшли до цього. Вивчали магічні техніки, спілкувались з мольфарами й іншими знаючими… Чи витіснить цей світ людину? На жаль, поки що людина витіснила цей світ на задвірки. Ми намагаємось повернути його. Для цього світ потрібно робити яснішим і чистішим у всіх сенсах. Це також своєрідна екологічна діяльність.

– Цікаво… Якого результату ви хочете досягти? Що має стати підсумком експедиції «Глибока Гуцулія»?

Основна мета нашої експедиції – надати людям, які мають бажання щось увидіти і почути нове, якраз трохи того нового й іншого. Хочемо детально вивчити всіх цих тварин, занести їх в якусь, можливо, певну форматну форму, можливо, й книги, яка буде добрим спомином і підказкою для усіх, що біля нас є багато живого тваринного, яке має багато спільного з нами, і то треба цінувати. Ми нікого не прагнемо повчати чи щось доказувати, ми просто відслідковуємо, вивчаємо, каталогізуємо і виносимо все на люди. А людина або це прийме і пустить жити до своєї голови, або відштовхне і прожене. Ми є фанатами тієї справи, тому, вважайте, то є прояв нашого захворювання. Надіємося, що невиліковного, але яке не загрожує перерости в епідемію, тому не хвилюйтесь. Просто очікуйте, стежте за нашими новинами у Фейсбуці, зокрема тут: https://www.facebook.com/Глибока-Гуцулія-954414864637849, і чекайте, що з того вийде. Ми вам нічого не хочемо обіцяти, бо то є експедиція, а вона непередбачувана, бо залежить від погоди і від спорядження. Команда вже зібрана, і команда не з простих, а з відданих своїй справі вчених. А далі – як Бог дасть, так і буде.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ