Вона намагалась задушити 12-річну дівчинку подушкою, а потім декілька разів вдарила металевою частиною сокири по голові, від чого дитина втратила свідомість.
13 років за ґратами проведе донеччанка за спробу вбивства та викрадення дітей на Прикарпатті. Про це йдеться на сторінці Івано-Франківської обласної прокуратури, передає “Галицький кореспондент”.
За принципової позиції ювенальних прокурорів Івано-Франківської обласної прокуратури апеляційний суд залишив без змін вирок щодо уродженки Донеччини за закінчений замах на вбивство дитини та викрадення двох малолітніх дітей (ч. 2 ст. 15, п. 2., ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 146 КК України).
Прокурори у суді першої та апеляційної інстанцій довели, що обвинувачена, приїхавши в гості до своєї знайомої, користуючись тим, що жінки не було вдома, вирішила вбити її старшу доньку і викрасти двох менших дітей.
Після цього жінка забрала 3-річну дитину й немовля та втекла. Обвинувачена попрямувала з дітьми до залізничного вокзалу в Івано-Франківську, щоб покинути область, але натомість була затримана правоохоронцями.
Сторона захисту, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржила його в апеляційному порядку.
Івано-Франківський апеляційний суд визнав обґрунтованими доводи сторони обвинувачення щодо законності та справедливості вироку, а скаргу сторони захисту залишив без задоволення.
У творі Михайла Коцюбинського «Intermezzo» є рядки про те, як герой звістку про повішених заїв стиглою сливою, відчуваючи не гіркоту, а приємний смак у роті. Неможливість відчувати хоч щось інше, бо жах висмоктав з нього всю кров, передається такою деталлю, яку люблять пхати в усі тестові завдання, присвячені
Про хибні уявлення, що Донеччина — суцільне поле бою та випалена земля Журналістів вчать подавати новини гарячими. Втім, життєвий досвід вже навчив мене, що інколи варто дати емоціям охолонути. Видихнути, підібрати правильні слова. Прийдешній рік для Донецької області ознаменувався змінами на фронті, його зсувом вглиб області, а тилові міста, де донедавна панувала умовна тиша, піддались
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює