101, 102, 103. На ці номери ми зазвичай телефонуємо, коли стається біда. Саме рятувальники, поліцейські та лікарі повинні за лічені хвилини прийти на допомогу. Однак часто люди користуються тим, що ці служби не можуть не реагувати на виклики.

Від нічого робити

Приблизно три-чотири рази на рік на офіційному сайті Управління ДСНС України в Івано-Франківській області з’являється застережлива інформація про хибні виклики. Починаються і закінчуються такі повідомлення зазвичай однаково.

«Дуже часто до пожежно-рятувальної служби області надходять повідомлення зі стаціонарних та мобільних телефонів із проханням про допомогу від мешканців області, котрі потрапили в різні ситуації. Проте серед них, на жаль, часто трапляються і неправдиві, тобто хибні виклики… Шановні громадяни, просимо вас серйозно відноситися до роботи рятувальників і думати про наслідки, до яких може призвести хибний виклик».

З цього можна зробити висновок, що хибні виклики для рятувальників справді є проблемою і вони намагаються зменшити їх кількість. Однак на цю тему в управлінні чомусь спілкуються не надто охоче.

Провідний фахівець сектору зв’язків із ЗМІ та роботи з громадськістю Управління ДСНС в області Світлана Бабушкіна розповіла, що з початку нового року було 78 повідомлень про пожежі, які не підтвердилися. А протягом 2017 року – 75. Проте на офіційному сайті управління вказано, що минулого року зареєстровано 240 хибних викликів. Тобто прикарпатці турбують рятувальників не тільки через нібито пожежі.

За словами Світлани Бабушкіної, повідомлення про пожежі, які не підтвердилися, надходять у телефонному режимі. Часто «від нічого робити» дзвонять діти або підлітки з мобільних телефонів і повідомляють неправдиву інформацію. Після цього вони спостерігають за швидкістю реагування на неї відповідних служб. А от дорослі переважно телефонують напідпитку чи у стані ейфорії.

«При надходженні завідомо неправдивої інформації про пожежі матеріали направляються в поліцію для встановлення винних осіб. В разі встановлення винної особи на неї накладається стягнення відповідно до Адміністративного чи Кримінального кодексу», – зазначає Бабушкіна.

Проте скільки осіб притягнено до відповідальності за такі неправдиві виклики – невідомо. Вартість виїзду одного підрозділу пожежно-рятувальної служби для гасіння пожеж – немала. Вона складає 60 тисяч. Цікаво, що запитання про те, який вихід з цієї ситуації бачать в управління ДСНС та чи вивчали вони досвід закордонних колег в цьому напрямку, так і залишилися без відповіді.

Поліклініка на колесах

Не обходиться без хибних викликів і в обласному центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Заступник начальника з медичної роботи Ігор Бойчук розповідає, що таких викликів надходить близько 10%. Частіше безпідставно швидку викликають мешканці міста, ніж села.

«Часто бавляться діти або психічнохворі. Буває, що лежить п’яний чоловік і люди викликають швидку, не переконавшись, чи це потрібно. Замість того, щоб їхати на виклик до хворого з серцевим нападом, лікарі піднімають з землі п’яного», – продовжує пан Ігор.

Також він зауважує, що часто швидку викликають гіпертоніки, замість того, щоб звернутися до сімейного лікаря. Їм зручно, що медики приїжджають, міряють тиск та дають таблетки. Згідно з наказом МОЗ, швидка допомога не мала б виїжджати на такі виклики.

Сюди також підпадають і звернення про раптове підвищення температури з нежитем, кашлем чи болем у горлі; головний біль, запаморочення, слабкість; біль у попереку та суглобах; алкогольні, наркотичні та токсичні абстинентні синдроми. В таких випадках диспетчер мав би перенаправляти звернення в поліклініку чи до сімейного лікаря. Якщо ж такої можливості немає, то він направляє бригаду, яка не виїжджала на виклики протягом години.

«Ми все одно виїжджаємо, бо всяке може бути. Трохи боремось з цим і передаємо інформацію сімейним лікарям. Часто нас викликають до хронічних хворих. Це означає недопрацювання сімейної медицини. Ми виконуємо фактично функцію поліклініки на колесах. Хоча швидку мали би викликати тільки тоді, коли є загроза життю», – каже Ігор Бойчук.

Він зазначає, що є можливість покарати людей за такі виклики і притягнути до адміністративної відповідальності. Однак потрібно складати проколи і направляти на розгляд адмінкомісії, а вона вже розглядає їх і накладає штраф. «Ми пробували так робити, але треба витратити дуже багато часу, щоб те все заповнити», – додає Бойчук.

За його словами, один виїзд швидкої обходиться приблизно у 600 гривень. Якщо б вона виїжджала тільки на ті виклики, які прописані в наказі, та не реагувала на хибні, то за зекономлені кошти можна було б придбати обладнання чи реанімобілі.

Поки у нас швидку викликають безкоштовно через будь-які причини, за кордоном за кожен виклик виписують рахунок. Тому, наголошує Ігор Бойчук, там це роблять тільки тоді, коли справді є загроза життю.

Він пригадує, як знайома лікарка поїхала в гості до родичів у США. Там вона декілька разів викликала швидку через проблеми з тиском, а потім її родичам прийшов рахунок на чималу суму.

Проте запроваджувати таку систему в нас, на його думку, недоцільно, бо люди і так бідні. Натомість він пропонує проводити з ними роз’яснювальну роботу та залишати пам’ятки про те, коли варто викликати швидку.

Боротися не будуть

Прес-секретар управління патрульної поліції в області Микола Гурак пояснює, що відповідно до ст. 183 КУпАП, завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто від 51 до 119 грн.

Згідно зі статтею 259 Кримінального кодексу, завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, карається штрафом від п’ятсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років.

Однак до криміналу доходить рідко. Здебільшого поліція обмежується усними попередженнями та адмінвідповідальністю. Однак, як зазначає Гурак, було б добре, якби штрафи за таке були трохи вищими. Проте наразі жодних натяків на те, що їх збільшать, немає. Та й відшкодувань за виїзд швидкої, рятувальників чи поліції на такі виклики також немає.

Він каже, що до поліції часто надходять хибні виклики або такі, які не належать до їхньої компетенції. Наприклад, люди телефонують до них, коли вдома прорвало трубу. Хоч патрульні розуміють, що це не зовсім їхня компетенція, але все одно виїжджають на такі виклики.

Микола Гурак зауважує, що коли заявник телефонує у поліцію, то не завжди зрозуміло, чи виклик правдивий, чи ні. Наприклад, якось до них надійшло повідомлення про пограбування. Згодом з’ясувалось, що заявниця їхала додому на таксі, але не мала коштів, щоб розрахуватися. Тому залишила водієві телефон, а сама пішла в квартиру за грішми. Проте звідти вже зателефонувала у поліцію і повідомила про грабіж.

«Неприємно, коли люди хочуть вирішити свої проблеми через поліцію. Такі виклики є завідомо неправдивими, і за них передбачена адміністративна відповідальність», – наголошує Гурак.

Є ситуації, продовжує він, коли, наприклад, повідомляють про проникнення невідомої особи в автомобіль. Згодом з’ясовується, що власник загубив ключі і намагається відкрити машину в інший спосіб. Проте перехожі помітили це і повідомили про правопорушення. «На ці випадки ми також реагуємо, але це хибний виклик. Однак за нього не передбачена відповідальність», – підкреслює прес-секретар.

Буває, що свариться подружжя і хтось із них викликає поліцію. А коли патрульні приїжджають, то вони вже помирились. Такі виклики є і не хибними, і не завідомо неправдивими. Часто люди з психічними відхиленнями телефонують у поліцію і повідомляють про секти невидимок, чародіїв, чорних змій, які захоплюють будинок тощо.

«Нерідко особи в стані сп’яніння повідомляють про грабіж, а потім виявляється, що вони залишили телефон десь у магазині. Або ж людям просто нудно. Наприклад, минулого року повідомляли про вбивство. Патрульні нічого не виявили, а через 20 хвилин знайшли заявника у стані сп’яніння, який вирішив у такий спосіб розважитись», – додає Гурак.

Загалом минулого року патрульні склали 57 постанов за ст. 183 КУпАП, а з початку цього року – 12. Проте це лише малий відсоток від реально неправдивих викликів. Однак якось боротися з цим поліція не збирається.

«Ми тішимося, що маємо довіру людей, які звертаються до нас. Не хочемо, щоб вони боялися нам телефонувати через протоколи і штрафи. Але треба пам’ятати, що поки патрульні будуть рятувати когось від секти невидимок, хтось може потребувати реальної допомоги», – підкреслює Микола Гурак.

Наталя ДЕРКЕВИЧ