Минулого четверга суд виніс вирок у справі скандального івано-франківського журналіста і блогера Руслана Коцаби, який вже майже півтора року провів у СІЗО.

Прокуратура обвинувачувала його за двома статтями: перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період (передбачає покарання 5-8 років позбавлення волі) і державна зрада (12-15 років). Судді ж не побачили в діях підсудного державної зради. Більше того, щоб пом’якшити Коцабі вирок, врахували його двох малолітніх дітей і те, що раніше він не притягувався до кримінальної відповідальності. Тож присудили менший, ніж передбачає ККУ, термін ув’язнення – 3 роки і 6 місяців.

 

Занадто м’який?

Багато це чи мало? За півтора року суд вивчив багато доказів, але більшість з них були лише розмовами. Оціночні судження людей про ситуацію на сході, його бліц-опитування, відеоролики, сюжети, стріми та участь у російський та українських телепередачах.

Серед доказів були цікаві факти. Наприклад, коли журналістка російського телебачення дає завдання Коцабі, куди він має поїхати і які питання поставити людям, щоб випитати те, що їй необхідно. Вона каже йому: «Ми вам заплатимо», він відповідає: «Я зрозумів». Цікаво? Так. Але чи є це доказом? Навряд чи. Поки він не отримав гроші за замовний сюжет, це аж ніяк не може стати доказом. А доказати отримання грошей слідство не спромоглося…

Є ще одна розмова – з мамою. Коли він переконує її, що він не робить нічого самотужки, а є учасником «багатокомбінованої операції». Про що це може свідчити? Про те, що він був не простим журналістом, який говорив, що думає, а мав окрему, можливо, навіть пропагандистську роль. Але чи є це доказом, щоб засудити людину за державну зраду? Навряд чи.

Зрештою, є промовисте відеозвернення Коцаби до самого президента, в якому він заявляє, що готовий відсидіти за зрив мобілізації. Тобто вже в цьому відео скандальний журналіст і блогер визнає, що свідомо порушує норму закону і готовий понести покарання. Проте відео оприлюднене у мережі 17 січня 2015 року, а закон про чергову хвилю мобілізації увійшов у дію 20 січня. А тому  формально він ще навіть не міг той закон порушити.

Те, як вів себе Руслан Коцаба перед тим, як потрапив за ґрати, не надто вписувалося у рамки світосприйняття більшості франківців. У соцмережах його почали блокувати, ганьбити та обзивати запроданцем, а на вулицях – переходити на інший бік дороги, аби не вітатися. Навіть дружина, за його словами, зібрала сумку з його речами, аби вигнати з дому. У школі його дітей називали сепаратистами, а ЗМІ, де він працював, вперто виправдовувалися – мовляв, він більше не працює.

Напевне, для більшості це мало б стати достатнім покаранням і підставою, аби робити висновки. Та чи замовк би Коцаба, ніхто не знав і вже не дізнається. Тому що правоохоронці вирішили притягнути його до кримінальної відповідальності. Причини ніби й були, а от доказів – не знайшлося.

Хвилини слави

Рік і чотири місяці виглядали не так на суд, як на шоу. Цьому сприяв і сам підсудний, щоразу переконуючи, що його судять за свободу слова. Оскільки прокуратура не змогла довести зворотне, то так воно й виглядало. Багато місяців поспіль на засідання ходили люди, які або не знали, або мало знали Коцабу, і переконували, що в АТО вони бачили російських військових, а отже, це мало означати, що у своїх сюжетах Коцаба брехав. Та чи можна у нашій країні прирівняти брехню до держзради?..

Прокуратура заявила 58 свідків, заслухали 44-ох, від виклику решти відмовилися з різних причин. Були серед свідків і професійні військовослужбовці, втім навіть їхні коментарі не змогли переконати, що шкода, яку завдав підсудний, ототожнюється зі зрадою Батьківщини.

Щоразу, прибуваючи з СІЗО у суд, Коцаба заявляв, що він політичний в’язень. Він любив робити з себе жертву, часто згадував Бога та Біблію і порівнював себе з репресованими, навіть з Левком Лук’яненком. Його виступи були різні: від агресивних, коли він називав правоохоронців «гебнею» та «обкуреними какаду», до жалісних, коли він благав відпустити його, обіцяючи, що нікуди не втече, ходитиме на всі суди, щоб відстояти своє чесне ім’я, згадував про маленьких діточок та хвору матір.

На останніх засіданнях ряди глядачів та журналістів поріділи. Люди втрачали інтерес до його справи, і це лякало його найбільше. Коцаба просив присутніх ходити на суд, бо розумів, що без розголосу він може залишитися на ґратами надовго. На останньому засіданні слухачів у нього було більше, ніж досить. Тож він насолодився увагою сповна.

«Що їм Коцаба зробив поганого? – риторично запитав підсудний після того, як прокурор озвучив свою промову під час дебатів. – Чи я когось вбив? Чи я щось вкрав? Чи, може, я маю офшорні рахунки? В обвинувальному акті жодних збитків не встановлено, жодних потерпілих немає, жодних цивільних позовів не заявлялося, жодних обтяжуючих обставин немає, не знайшлося жодної людини, яка би тут ствердно сказала, що на неї негативно вплинуло моє відеозвернення і що через це він відмовився йти до армії».

Коцаба акцентував, що у справі сім томів і понад 2 тис. аркушів, проте жодного факту чи доказу. Це при тому, що в будь-якій кримінальній справі один папірець може стати доказом. «Можливо, слідчий не хотів їхати в АТО і, таким чином, обґрунтовував присутність у Франківську, – припустив підсудний. – Шпигунів ловити. І от є Коцаба. Як кажуть, народ хоче хліба і видовища, то хліба не дали, а дали Коцабу, який сидить у цьому акваріумі (скляна клітка для підсудних – ред.)».

Коцаба викликав до себе жалість ще й тоді, коли переконував, що в нього немає шансу залишитися живим після 13-ти років ув’язнення. Казав, що пережив інфаркт та важкий інсульт. Просив журналістів допомогти інформаційно, бо наступним може бути будь-хто. І попереджав, що прокурор буде притягнений до кримінальної відповідальності за те, що свідомо обвинуватив невинного.

 

Окрема роль Монтян

Руслана Коцабу захищали два адвокати: франківець Ігор Сулима та одіозна киянка Тетяна Монтян. І якщо Сулима поводився у суді так, як і має поводитися адвокат, то Монтян кожного разу провокувала та погрожувала. У якісь моменти навіть здавалося, що вона хоче, аби її підзахисний сидів, що це їй вигідно.

А вирок, який винесли судді, їй був невигідним. Надто агресивно та вороже вона спілкувалася з суддями, надто провокативно вела себе під час виступів. І якщо судді питали: «Чому ви не надаєте жодних доказів його невинності?», то вона відповідала: «А що доказувати, що він не верблюд?»

Під час дебатів Монтян почала з того, що зараз судді судять Коцабу, але настане час, коли судитимуть їх. «Державу захопили злочинці і держпереворотники, які перетворили цю країну в розсадник сталінізму», – заявила вона. А на виправдання підзахисного навела такий аргумент: Коцаба заявляв, що в умовах мирного часу, при правовому режимі мирного часу мобілізація – це брутальне порушення законності.

«На доказ державної зради та перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період обвинувачення посилається на те, що Руслан Коцаба висловлював свої думки в російських ЗМІ і навіть літав у Москву для участі у програмі на російському телебаченні, – зауважила вона. – Та туди літають натовпи наших журнашлюх (так вона називала журналістів – ред.) за гроші приймаючої сторони. Ми їх можемо бачити цілими днями на всіх російських каналах».

Адвокат додала, що й сама літає в Москву за рахунок приймаючої сторони, але її чомусь ніхто не притягає до кримінальної відповідальності…

Монтян наголосила, що державна зрада – це не відмова Коцаби від мобілізації, а відмова президента Порошенка запровадити воєнний стан за умов явної агресії Росії, яка анексувала Крим, проти України. А якщо воєнний стан не оголошується, то, на її думку, є два логічні висновки: або влада України не вважає Росію агресором, або не має наміру чинити цьому спротив.

«АТО оголошується з єдиною метою – цинічного дерибану військового бюджету та вбивств українських громадян на сході України, яких провладна пропаганда оголосила терористами та сепаратистами», – наголосила захисниця Коцаби.

Вона вважає, що воювати мають спеціально навчені люди, а не прості селяни та колгоспники, яких заганяли в «котли», щоби «на їхні трупи списати в необмеженій кількості обмундирування та військові комплекти». «І от на ці шалені надприбутки зазіхнув Коцаба. І саме за це сьогодні він тут сидить з вашою допомогою, оскільки за вас його (вирок – ред.) вже написали і ви його тільки проголосите», – заявила адвокат суддям.

Аби виправдати Коцабу і його слова, що він буцімто не бачив в АТО російських військ, Тетяна Монтян акцентувала: за весь час, поки триває, за її словами, «громадянська війна», ніхто не доказав, що там була регулярна російська армія.

«Якщо б там була регулярна російська армія, то Порошенко, Турчинов, Яценюк і ви так само, – сказала вона суддям, – вже висіли б у Закарпатті на замку Паланок за якусь частину тіла. Тому що ви знаєте, як регулярна російська армія виносить все на своєму шляху. Тому що вона достатнім чином фінансується, на відміну від цих нещасних, замучених і обідраних атошників з психічними відхиленнями, яких ми тут спостерігали протягом їхнього допиту».

Європа і ми

Якщо зважити на «закон Савченко», згідно з яким день, проведений в СІЗО, рахується за два, то вже за півроку Коцаба має вийти на волю. Як прокоментувала Монтян, суд дав покаранням «з запасом» ще й на апеляцію. Коли завершиться апеляція, він вийде. Що робитиме далі – можна тільки здогадуватися. Наразі ж його захисниця обіцяє зробити все, аби швидко пройти всі інстанції в Україні і дійти до Європейського суду, який вона планує виграти. Ймовірно, так і буде.

А далі що? Чи повернеться Руслан Коцаба в журналістику, якщо він так багато негативного говорив під час процесу про цей фах в Україні? Якщо так, то в який ЗМІ? Адже останнім часом, за його словами, навіть його рідні «Версії» (місцевий сайт, де він один час був редактором – ред.) не хотіли його друкувати. З іншого боку, проросійських ЗМІ в Україні достатньо, та чи захоче він сам після цього всього називатися журналістом? Може, знову повернеться у політику, як нерідко роблять розкручені «жертви режиму», а якщо так, то в чиїй команді?

У будь-якому разі амбітного та гіперактивного Коцабу, увінчаного ореолом політичного мученика, рано списувати з рахунків. Скидається на те, що ми про нього ще почуємо.

Тетяна СОБОЛИК