Культ особи: Іван Кухар

  • Аби обходити всі Карпати, потрібно кілька життів. Так каже 64-літній франківець Іван Кухар, який багато років займався альпінізмом. І досі займається. Правда, вже в трохи повільнішому темпі.

    «Вік своє дає, – сміється чоловік. – Свого часу переніс одразу чотири операції, тоді довелося забути про гори аж на 10 років. Але без них не можу, там щоразу дуже відновлююся. Без гір я би вже давно заслаб. Пам’ятаю, якось під час чергового зимового вишколу пластунів у горах один священник, коли дізнався, скільки мені років, був шокований: «Як? Мій тато такий самий вік має, але сидить вдома на п’єці, а ти тутво ще з бахурами по горбах суваєшся!»

    Перше знайомство з горами в Івана відбулося під час служби в армії в Закавказькому військовому окрузі. У навчальному центрі в Тбілісі і вірменському місті Абовян: заняття снігові, льодові…

    «Гори завжди перевіряють на вошивість, тому там не кожен може бути, – усміхається Кухар. – Якщо хочеш перевірити людину, піди з нею у гори».

    В Івано-Франківську тоді було три товариства з альпінізму: Буревісник, Авангард і Спартак. Перший виїзд на скелі був на Білий Камінь, що над селом Дора, у 1980-му. Наступний виїзд у Бубнище, а потім походи, тренування, змагання. Кухар також підіймався на Ельбрус. Брав участь у всеукраїнських чемпіонатах з гірського туризму, спершу як учасник, потім як суддя. Проводив для пластунів школу зимового мандрівництва в районі Петроса і Говерли.

    Три роки тому разом з ветеранами-альпіністами гайнули на два тижні у гори Словаччини, Словенії, Польщі, Австрії. Іноземці дуже дивувалися, коли зустрічали їх, бо там зазвичай у горах була сама молодь. «Таких «музейних екземплярів», як ми, майже не було, – сміється Іван. – Нам частенько робили компліменти. Словом, та мандрівка показала нам, що є ще порох у порохівниці».

  • Взагалі прикарпатські ветерани-альпіністи досі гуртуються, найстаршому 85 років. Раз на п’ять років усі з’їжджаються на Франківщину – хто б де не був. Йдуть у гори. У 2019-му навіть книга вийшла – «Альпінізму Прикарпаття 50 років».

    Іван Кухар знається й на травах, орієнтується у східній медицині. Свого часу пройшов курси з фітотерапії, та й бабуся з дідусем ще змалку вчили того. Чоловік робить настоянки собі і друзям.

    «Настоянка з волоського горіха помічна для шлунка, а з його перетинок – добра для щитовидної. З бузку – для лікування варикозу, – розповідає альпініст. – Рододендрон можна додати трохи до чаю, але не багато, бо стане отрутою. Ця квітка міняє колір залежно від висоти. У Карпатах цвіте рожевим, а в Гімалаях – синім. Якось посеред зими я їхав у гори накопати золотого кореня, який є потужним імуностимулятором, – тато дуже хворів. А взагалі навіть звичайна вода з сіллю може бути ліками».  

    Наталя МОСТОВА

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!