Професійний злочин чи звичайне ускладнення? Франківка звинувачує медиків Центральної міської клінічної лікарні у недбальстві, яке призвело до її інвалідності. Лікарі ж стверджують, що діяли за протоколом і все робили правильно. Наразі ведеться досудове розслідування.

«Не дурно тебе, Сашо, боліла голова»

28-річна Олександра Клюба на початку березня звернулася у ЛОР-відділення ЦМКЛ. У дівчини дуже боліли праве око і брова. Рентген підтвердив правобічний гайморит. Два проколи і лікування гайморових пазух допомогли, але не дали бажаного результату.

Комп’ютерна томографія показала фронтит – гостре гнійне запалення у лобовій пазусі. Це небезпечно, оскільки в таких випадках інфекція може потрапити до мозку, який розташований дуже близько. Тож медики запропонували зробити трепанопункцію. Така пункція, або прокол, проводиться через кісткову тканину у ділянці запаленої пазухи. Через катетер видаляють звідти гній і промивають антисептиками і антибіотиками.

«Я дуже довіряла своєму лікарю, у мене з нею склалися теплі стосунки, тому без зайвого остраху погодилася на цю операцію, – розповідає Олександра. – Тим паче мені казали, що вже через кілька днів я зможу повернутися додому до своїх маленьких діток. Пункцію робили моя лікарка Оксана Романюк і Іван Скульський. Все тривало десь 40 хвилин, хоча мені здавалося, що цілу вічність».

Дівчині зробили місцевий наркоз. Але вона каже, що весь час відчувала біль – так, ніби з десяток бджіл кусали в те саме місце. Олександра стверджує, що розуміла – під час трепанопункції щось пішло не так. Вона запевняє, що чула, як лікарі радилися між собою: «Що будемо робити?» – «Нічого. Підтягнемо…»

Після завершення операції дівчина дуже погано почувалася, блювала, страшенно боліла голова, артеріальний тиск впав до 60 на 40. Викликали реаніматолога. Сказали, що, можливо, це наслідок кровотечі.

Всі решта дні в лікарні Олександра каже, що дуже мордувалася від пекельного головного болю, з’явився страх світла, болюче реагувала на кожен звук, самотужки підвестися не могла. Ліки не допомагали.

Через два тижні дівчину виписали додому. На той момент у неї все ще трималася підвищена температура тіла і були сильні головні болі. Коли температура почала стрімко підвищуватися, Олександра повернулася до лікарні і зробила комп’ютерну томографію. Виявилося, що в дівчини внутрішньомозковий крововилив правої лобної ділянки, гематома і пневмоцефалія (скупчення повітря всередині черепа).

«Моя лікуюча лікарка лише сказала: «Не дурно тебе, Сашо, боліла голова», – розповідає франківка. – І направила у відділення нейрохірургії в обласній лікарні. Там узагалі були здивовані, як я ще прийшла своїми ногами. Дуже важкий стан. Вже готувалися до екстреної операції. Але вирішили спершу спробувати інтенсивне лікування – організм же молодий, мав би боротися. Через два тижні гематома стала ще більша. Тож операцію таки зробили».

Виписали з покращенням, хоча одну гематому так і не змогли забрати, чекають, що розсмокчеться. Якщо ні – знову операція.

Але тепер голова розколюється принаймні не кожен день. Однак якісне життя, за словами дівчини, вже зруйноване. Постійне підтримуюче лікування. Над бровою глибокий шрам. Весь час втомлена і паморочиться в голові. Правий бік обличчя повністю онімів. Можливо, назавжди. Як вона пояснює, справа в «перебитому» нерві. Невропатолог приватної клініки навіть не захотів братися це лікувати.

Зараз Олександра виробляє групу інвалідності. І готується до боротьби з лікарями ЦМКЛ, які виконували їй трепанопункцію. Вона звинувачує їх у професійному недбальстві, вже зареєстровано кримінальне провадження, триває досудове розслідування. До речі, дівчина каже, що зовсім не одразу знайшла адвоката – ніхто не хотів братися за справу, коли чув, що це стосується лікарів.

Лікар – не Ісус Христос

Історія Олександри Клюби досить емоційна, однак з медичного боку може мати насправді зовсім інші акценти. В адміністрації Івано-Франківської ЦМКЛ відмовилися коментувати ситуацію, поки триває досудове розслідування, лише зазначили, що наразі також проводиться і внутрішнє службове розслідування. Хоча заступник головного лікаря Володимир Вовчук особисто від себе пояснює, що в діях лікарів не вбачає недбальства, вони все робили за протоколом: «Я хірург і добре знаю, що під час операції можуть траплятися ускладнення, які не залежать від компетентності лікаря. Ускладнення у всіх бувають, але це в жодному разі не можна називати лікарською помилкою чи недбальством».

Також Володимир Вовчук додає, що напередодні направлення до обласної лікарні сама пацієнтка жодних претензій і зауважень до медиків ЦМКЛ не пред’являла: «Вона ж уже знала про ускладнення. З іншого боку, я зараз не беруся нічого стверджувати остаточно. Все з’ясується під час розслідування».

Лікар Іван Скульський у розмові з журналісткою говорить, що вперше за 35 років практики має таку ситуацію. Він каже, що під час операції медики діяли за всіма правилами: «Вимили гній, поставили трубочку, промивали… Після операції теж все протікало нормально. Найімовірніше, це було просто ускладнення під час операції. Ускладнення стаються і в професорів, і в академіків. Так буває – хочеш якнайкраще, а виходить так, як виходить. Лікар – не Ісус Христос. Хоча ми з колегою тоді не помітили ніяких ускладнень. Якби помітили, то пацієнтка уже того ж самого дня була б у нейрохірургії».

Лікар додає, що Олександра Клюба трохи перекручує факти, коли каже, начебто її виписали додому мало не помирати. Він пояснює: невдовзі після операції почали масово поступати хворі з підозрою на коронавірус, тож пацієнтку треба було ізолювати: або перевести у хірургічне відділення (вона відмовилась), або виписувати додому під спостереження. Іван Скульський стверджує, що дівчина пішла додому в нормальному стані – гною в пазухах уже не було.

«Ця пацієнтка довго хворіла на гайморит, потім довго лікувалася, на операцію спершу не погоджувалася. Стіночка могла просто прогнити, і під час пункції могла утворитися крихітна дірочка, – додає медик. – Бо ж здорову стінку не так просто проламати. Але ускладнення могло статися і після операції. Нехай експерти вирішують, чому так відбулося».

Оксана Романюк, яка була лікуючою лікаркою Олександри, відмовилася коментувати журналістці цю ситуацію.

Лікарська помилка чи професійний злочин?

У теорії медичного права є поняття «дефект надання медичної допомоги». Такі дефекти поділяються на три види: професійний злочин, лікарська помилка і нещасний випадок. Як пояснює адвокат, член Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України Оксана Міськів, на практиці дуже складно розмежувати лікарську помилку і професійний злочин. Але це різні речі, які призводять до різних наслідків. Тут основним орієнтиром і доказом слугують висновки судово-медичної експертизи.

Лікарська помилка – це неналежне виконання професійних обов’язків через суб’єктивну чи об’єктивну помилку, не пов’язане з недбалим чи несумлінним ставленням до пацієнта. Це може бути навіть банальна відсутність необхідних приладів для діагностування. Тобто від професійного злочину лікарську помилку відрізняє відсутність умислу завдання шкоди, необережності чи недбальства.

Якщо в суді доводять, що завдані збитки сталися через лікарську помилку, то передбачається лише стягнення матеріальної і (або) моральної шкоди із закладу охорони здоров’я. Тоді як за професійний злочин настає кримінальна відповідальність.

Стосовно справ, де лікарів притягують до кримінальної відповідальності за неналежне надання медичної допомоги, в ККУ такі діяння визначено як нетяжкий злочин. Також цікаво, що за такий злочин медпрацівник звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з моменту вчинення діяння минуло три роки. І, як правило, провадження може тягнутися роками, адже, крім великої кількості експертиз на стадії досудового розслідування, є чимало причин навіть ненавмисного затягування судового розгляду.

За словами Оксани Міськів, значна кількість кримінальних проваджень завершується тим, що лікарів таки звільняють від відповідальності. Але навіть у такому випадку цілком реально домогтися матеріального відшкодування.

Наталя МОСТОВА