Сьогодні, 16 серпня, в Івано-Франківську відбувається діалогова акція «Спільна кухня», в якій беруть участь громадські діячі та правозахисники з Прикарпаття, активні переселенці з Донбасу та активісти-миротворці з Росії.
Переселенець з Луганщини Ярослав Мінкін, сподівається, що акція буде сприйнята не як провокація перед Днем Незалежності. Він вважає, що чиновники не розібралися повністю в ситуації.
В свою чергу муніципальна інспекція та патрульні міста підійшли до Ярослава та запитали, що тут відбувається. Інспектор Валерій Протас поцікавився: чи є в організаторів дозвіл на встановлення малої архітектурної форми (МАФ), тобто стіл?
Ярослав Мінкін відповів, що повідомляв про захід міськраду. Натомість інший інспектор, який відмовився показувати посвідчення заявив, що тут активісти не мали права встановлювати МАФ.
Активісти попросили цього інспектора показати документи, але той знову відмовився. Чоловік назвався Михайлом Петровичем. Мінкін попросив показати, де зазначено, що їм заборонено ставити стіл.
Валерій Протас сказав, що для того, щоб поставити стіл потрібно отримати дозвіл. Інспектор класифікує стіл, як архітектурну форму. Проте він пояснює, що в правилах не вказано дослівно, що стіл є малою архітектурною формою.
“Мали би якусь пошану. Нехай ще залізуть на вічний вогонь”, – обурився інспектор Михайло, який вважає, що ця акція є провокацією.
Чоловік зазначає, що люди можуть збиратися, але повинна бути якась повага і порядок. А це – провокація. Є такі поняття, коли роботу можна лишити і подумати про наслідки.
Інспектор Валерій знову підійшов до Ярослава Мінкіна. На цей раз він вже зазначає, що акцію проводять не там, де планували, бо повідомлялось, що її проводитимуть з боку вул. Рєпіна, а не на вулиці Лепкого.
Після слів інспектора учасники акції прибрали все зі столу.
“Чи ви вважаєте, що це є порушенням?”, – відповів йому Мінкін на закиди муніципального інспектора.
Валерій Протас стверджує, що активісти порушили ст. 152. Однак пан Ярослав запевняє, що ця стаття стосується ярмарків та культурно-масових заходів, а тут зараз відбувається політична акція.
На місце події прибув Михайло Яцків, начальник Муніципальної інспекції з благоустрою. Інспектори привели понятих для складання протоколу, але організатори акції наполягають, що не хочуть цих понятих.
Попри це, Валерій Протас складає на Ярослава Мінкіна протокол про проведення акції в невстановленому місці. Михайло Яцків запевняє, що його підлеглі нічого не порушують. Загалом тут зібралося сім інспекторів з благоустрою на чолі з начальником Михайлом Яцківим.
Ярослав Мінкін каже, що за цією статтею на нього не мали права скласти протокол. Він буде його оскаржувати та звертатиметься Гельсінської спілки, бо вони порушили його право на свободу мирних зібрань
Представник української Гельсінської спілки Юрій Вацик акцентує, що протокол раніше хотіли скласти за те, що Мінкін без дозволу розмістив малу архітектурну форму, а коли не змогли це довести, то склали протокол вже за те, що акцію проводили у незазначеному місці.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює
Деркачова Ольга 
Рязанцева Яна 
Магда Євген 
Волошин Тарас