21 квітня 2016 року відбувся пленум Національної спілки журналістів України, який затвердив від імені НСЖУ звернення до Прем’єр-міністра України щодо звільнення Зураба Аласанії з поста генерального директора Національної телекомпанії України (об’єднаної).
Основна мотивація дій НСЖУ, як пояснила секретар спілки — “невиконання трудових обов’язків, зокрема щодо допущення заборгованостей заробітної плати”, “неналежна реалізація редакційної політики телекомпанії”.
Адресні звинувачення до керівника НТКУ не лише не ґрунтуються на фактичному стані справ у ході реформи суспільного мовлення, але і підтверджують декларативність заяв про підтримку реформи суспільного мовлення з боку НСЖУ.
На підтримку директора НТКУ вже виступили Громадські організації Центр демократії та верховенства права, Інститут Масової Інформації, ГО “Телекритика”, Фундація “Суспільність”, “Інтерньюз-Україна”, ГО “Львівський медіафорум”, Школа журналістики УКУ. Також підтримує Зураба Асланію колега Мустафа Наєм, який на своїй сторінці у Фейсбук написав пост, де зазначив, що колись ніхто не міг уявити, щоб на державному каналі у прам-тайм ставили передачі про розслідування офшорів президента, дослідження діяльності Міноборони.
“Я помню Первый национальный времен Виктора Януковича и даже Виктора Ющенко, когда сюжеты и эфиры снимались по звонку, когда на государственном канале существовали черные списки, когда слово Межигорье вырезали каленым железом, а новости делались по темникам.
Мы все забыли, а это было всего лишь три-пять лет назад.
Мог ли тогда кто-нибудь представить, что государственный канал, финансируемый из государственного бюджета сможет ставить в прайм-тайм расследования о деятельности Минобороны, офшорах президента или бизнесе премьер-министра? Могли ли Natalie Sedletska, Михаил Ткач или Dmytro Gnap мечтать, что их сенсационные материалы увидят зрители телеканала с 97% покрытием страны?
Уже почти два года, когда все это возможно, и никто этому не удивляется. Так же как полному отсутствию цензуры. Да, не все идеально. Но, простите, и финансирование у кнала не просто скромное, а почти нищенское. А в зале Верховной рады до сих пор находятся умники, которые искренне удивляются, почему это на “нашем (!) государственном” критикуют власть.
И все это во многом стало возможным благодаря генеральному директору НТКУ Зурабу Аласании. Его воле и терпению. За многие годы работы в журналистике я помню всего несколько человек, которым я верю на все сто. Зураб – один из них.
Сегодня отдельные несознательные граждане пытаются Зураба уволить. Мелко и не очень честно.
Между тем я помню день, когда его назначали и когда-нибудь обязательно напишу о том, каким чудом нам всем – журналистам и общественникам – удалось не допустить назначения откровенных жуликов и настоять именно на Зурабе. И до сегодняшнего дня я ни разу не пожалел о том, что помог этому решению. И сделаю все, чтобы отстоять его сегодня. Держись, друг, мы все рядом)”, – написав Наєм.
Деркачова Ольга 
Рязанцева Яна 
Магда Євген 
Волошин Тарас