Вперше Сігітас Канцевічюс, литовський поет, фотограф, режисер і громадський діяч, завітав в Криворівню, що на Прикарпатті, і прожив там кілька днів ще в 2015 році, влітку. Його спогад про цей казковий край живе в серці і сьогодні, а в творчих фотороботах залишився навічно. Та коли йому розповіли про схід громади села, щоб обсудити новий статус села, як села-музею, то друг України, литовець Сігітас сказав коротко: “Лечу в Україну…”.

   Сігітас згадав, як захоплено він дивився в очі і слухав тоді ще живу людину-легенду, людину-музей, таку тендітно велику Одосію Плитку. Вона в свої тоді 95 років відкрила вже забутий в Європі світ духу, любові. “Якраз в її скромній оселі, – згадує Сігітас, – я став ще більшим патріотом Литви”.

Ось переклад з литовської Анни Олар, про враження митця  з міста Таураге Сігітаса Канцевічюса про Криворівню, опублікований на інтернет-порталі.

“Говорити про Всесвіт Криворівні, я можу з Вами більше днів, ніж перебував в цьому селі, яке стало для мене близьким та рідним за творчим духом. Я думаю, митцям з різних країн треба їхати сюди за наснагою та натхненням, запалом любові та краси, вчитись працьовитості та гостинності в місцевих людей.

   Зараз в Литві та Україні мало говорять про справжню інтелігенцію, про культуру, яка є основним фундаментом будь-якої економіки. Українці не розуміють, що вони ходять по золотій землі, що вони є власниками скарбу, якому немає ціни, що в їх генах гостинності схований найбільший скарб успішного туристичного бізнесу. Варто ширше відкрити його, надавати більше інформації про такі села, як Криворівня. І не по розкиданих рекламних сайтах, яким не зовсім вірять, а треба мати свій портал громади і самоврядування, бути відкритими світу на різних мовах, показати у відео та фото свої таланти, красу вишиванок і все, чим багатий ваш край.

   Нещодавно я відвідав знову Україну, на жаль, до Криворівні не доїхав. Кілька днів провели у Тернополі на інвестиційному форумі. І коли мова дійшла до туризму, доповідач встиг сказати: “Запрошуємо вас обідати в ресторан,” – а хотілось почути більше.

   Та повертаюсь спогадами в Криворівню, туди, де ми з дружиною Расою провели три незабутні вечори і три росяні ранки. А дні ті напоєні радістю спілкувань з гуцулами, що є самі по собі українською народною особистістю, достойною найкращих музеїв, концертних залів та галерей світу, – пише литовець.

Читайте також: Топ-10 найцікавіших музеїв Гуцульщини

   Я – не мандрівник, я фотограф, режисер і поет, що готовий годинами споглядати людину, щоб вловити неповторний кадр. А тут цілий Всесвіт образів, неповторних облич, костюмів і просто дитячих очей в блакитних півкулях, в яких вмістилось і моє дитинство.

   … Тут Європа в її первісному духовному, культурному і людському вимірі, яку ми втрачаємо, а тут знаходимо її, як ковток чистої води.

   Гори – це тиша. Тиша навколо тебе. Тепер мені зрозумілий спокій цих людей, місцевих. Вони ж наповнені цією тишею! Вона велична… Люди, сформовані горами…

   Пригадую, як мені сказали, що Криворівня — це українські Афіни. Я повірив, бо відчував серцем, що Україна — країна можливостей. У вас навіть невеличке село в глухому куточку Карпат може перетворитись на епіцентр мистецького життя.

     У Криворівні не буває сумно, можна провести багато часу, просто гуляючи музеями і слухаючи екскурсоводів… А чого варта церква Різдва Пресвятої Богородиці, що була побудована 1719 року. …

Я гордо можу сказати: тут був я, Сігітас Канцевічюс з литовського міста Таураге, я горжусь, тим що відвідав село Криворівня…  …. Поспішайте у відкритий у просторі Всесвіту, Живий музей Криворівня, як незабутній еталон справжньої України”.

Читайте також: Топ-15 найцікавіших місць Верховинщини