Павло Федорович Суручану народився 1 серпня 1998 року в селі Перевозець Калуського району.
Калуська громада провела в останню путь бійця ЗСУ Павла Суручану. Про це зазначають на сторінці Калуської міської ради.
Павло закінчив Івано-Франківський коледж електронних приладів. Захоплювався компʼютерами, програмуванням і всім, що повʼязане з технікою. Також дуже любив тварин, не вживав м’яса.
На захист України Герой став із перших днів повномасштабного вторгнення — 26 лютого 2022 року. Служив піхотинцем, пізніше сапером, стрільцем-снайпером, бойовим медиком. Воював у складі 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади ДШВ, згодом — 78-го окремого десантно-штурмового полку.
Серце Захисника перестало битися 31 грудня 2024 року. 4 січня Калуська громада прощалася з Воїном у ПК «Мінерал». Опісля труну з тілом Героя відправили до Києва для кремації.
Сьогодні, 7 січня, урну з прахом молодшого сержанта Павла Суручану поховали на міському кладовищі Калуша.
З бійцем попрощалися під молитву українського націоналіста, яку виголосила сестра Захисника Катерина.
«Ми були звичайною родиною, яка жила в любові, інколи в дрібних побутових сварках…» – ні, це не початок любовного роману. «Щастя було в усьому, планів на життя було так багато…» – це також не початок мелодрами про нещасливе кохання. «Мій тато дуже любив збирати гриби та гуляти в лісі…» – це не початок шкільного твору
Я поборола в собі страх, що побратими можуть стати чоловікові рідніші за сім’ю. Війна не лише забирає. Вона ще й об’єднала й поріднила багатьох людей між собою. Військові теж не є виключенням. Якраз навпаки. Мені здається, що саме між ними стається той особливий зв’язок, коли вони один одного починають називати братами чи побратимами. Страх, який
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного