“Конотопська відьма” вже встигла зарекомендувати себе як один з найкасовіших українських хорорів, завоювавши увагу глядачів завдяки своїй захопливій сюжетній лінії та потужній атмосфері.
Український фільм режисера Андрія Колесника “Конотопська відьма” став доступним онлайн. Стрічка вийшла на стримінгових платформах Netflix та “Київстар ТБ” 30 жовтня, пише Кіно 24.
Режисура Колесника, а також зірковий акторський склад на чолі з талановитими українськими акторами, створюють яскраві та незабутні враження для глядачів. У фільмі поєднуються елементи народної міфології та сучасного кіно, що робить його унікальним у своєму жанрі.
За сюжетом “Конотопської відьми”, прадавня відьма, яка жила в Конотопі, давно зреклася своїх відьомських сил, закохавшись у звичайного хлопця. Її любов була такою сильною, що вона вирішила залишити позаду своє магічне минуле, сподіваючись на мирне життя поряд із коханим.
Однак все змінюється, коли настає війна, і російські солдати захоплюють місто. У жахливому спалаху насильства вони жорстоко вбивають її нареченого, залишаючи відьму з серцем, сповненим горя та ненависті. У цьому моменті втрати вона розуміє, що більше не може бути бездіяльною.
Змусивши себе повернутися до темних сил, вона відновлює свої здібності й починає втілювати в життя план помсти. Відьма валить жахливі та криваві кари на тих, хто заподіяв їй стільки болю. Її ненависть перетворюється на могутню силу, що вражає не лише ворогів, але й саму природу, перетворюючи місто на арені кривавих розправ.
Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу. І вже на виставці пригадала собі, що росла з
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи