Про розвиток галузі в Івано-Франківську розповідає керівник регіональної філії ELEKS Наталія Мухітдінова

Абревіатура ІТ виринає у нашому повсякденні дедалі частіше. І мова йде не лише про комп’ютери, планшети та смартфони, якими користуємося. Змінюється контекст: можна не лише бути споживачем розумних ІТ-технологій, а й їх виробляти. Так, на кожному із популярних сайтів пошуку є пропозиції у розділі “ІТ”. В Івано-Франківську постійно заявлено понад 30 вакансій.

Наразі у місті налічується близько 20 ІТ-компаній та їх представництв різного калібру. Втім, точну кількість вирахувати важко, адже фірмою можна назвати й команду з п’яти осіб, які працюють на одного замовника. А якщо взяти до уваги спеціалістів, які працюють у режимі фрілансу – назбирається доволі потужне ком’юніті. Про ситуацію в Івано-Франківському ІТ ми розмовляли із керівником місцевого офісу однієї із найбільших українських компанії ELEKS Наталією Мухітдіновою.

– Розкажіть, як складається ситуація на ринку ІТ в Івано-Франківську? Що змінилося з часом?

– ELEKS – одна із найбільших, та, водночас, найдавніших українських компанії на ринку виробництва програмного забезпечення. Компанію заснували у Львові в 1991 році, а наш офіс в Івано-Франківську відкрився у 2005-му. Ми стартували з невеличкої команди, поступово росли і тепер наш офіс налічує майже 60 працівників. Загалом же, якщо оцінювати ситуацію на ринку, то найбільший ріст спостерігався впродовж останніх двох років. Дехто нарощував потужності, деякі компанії, переважно зі сходу, переїхали до Франківська всім офісом. Зараз ринок стабілізувався й ущільнився, але за хорошими спеціалістами полюватимуть завжди.

– Число компаній збільшується, кількість працівників в їхніх офісах теж, однак ринок кадрів також обмежений. Звідки берете спеціалістів?

– Існує декілька джерел поповнення: свіжа кров, працівники інших компаній та спеціалісти з інших міст. Найбільше фахівців нашого профілю в Івано-Франківську готують у Національному технічному університеті нафти і газу, Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника, є ще приватні виші, коледжі. Втім, наявність диплому не означає наявності знань, необхідних для роботи в ІТ-компанії. Практика свідчить, що розробкою програмного забезпечення може займатися навіть не половина випускників наших вишів, тому за перспективними боротьба починається  ще з третього курсу.

Конкуренція на ринку значна, а досвідчені спеціалісти потрібні постійно. Людей переманюють на цікавіші проекти, вищі зарплати, кращі умови, більші бонуси тощо. Дехто заради нової роботи погоджується на переїзд з інших міст. У випадку Франківська можна пробувати шукати цікавих кандидатів у Тернополі, Чернівцях – це міста із приблизно таким самим масштабом міста, що й у нашого. Зі Львова та Києва переїжджають менш охоче. Як я вже згадувала, деякі компанії переїжджають цілим офісом, разом із працівниками. У таких випадках вони забезпечують релокацію – оренду житла, допомогу у працевлаштуванні членів родини чи фінансову допомогу, поки чоловік чи дружина не знайдуть роботи в новому місті (принаймні на перших порах).

– Ви згадували про випускників місцевих вишів: невже настільки малий відсоток готових працювати? З чим це пов’язано?

– Перш за все, це брак досвіду. Звичайно, будьмо реалістами, звідки вчорашньому студенту мати досвід розробки програмного забезпечення, якщо він не поєднує роботу і навчання? Але найбільша проблема в тому, що більшість традиційних програм навчання, те, що викладають у наших університетах, настільки далекі від практики, що студенти часто не мають ані найменшого уявлення про реалії розробки програмного забезпечення! Ми, як зацікавлена сторона, не можемо пасивно спостерігати за цим відверто сумним явищем. Тому ІТ-компанії часто ініціюють спеціальні навчання, академії, де охочі можуть отримати знання, які реально згодяться для роботи та її пошуку. ELEKS в Івано-Франківську також неодноразово проводив такі ІТ-курси, які, до речі, вважалися чи не найкращими в місті. Викладають на курсах наші працівники, а найкращих випускників ми запрошуємо на співбесіди. Так до нашої команди потрапили чимало молодих спеціалістів. Серед студентів попит на такі навчання не вщухає – на одне місце в групі претендує 4-5 студентів Ми, звісно, не проти продовжувати таку практику, але така ситуація – це не дуже добрий сигнал для наших університетів. Традиційна вища освіта продукує спеціалістів, які не здатні конкурувати на ринку. Щоправда, ситуація змінюється, виші охоче йдуть на контакт, запрошують практиків проводити лекційні та семінарські заняття, готові водити студентів до нас.

– Можливо, але попит на технічні, ІТ-спеціальності з кожним роком також зростає.

– Так, звичайно, ІТ-галузь ззовні є дуже привабливою. Це престижно, зазвичай, це робота, що передбачає співпрацю з іноземними компаніями. Це хороші гроші, врешті-решт.

– Про гроші: зупинімося на фінансовому питанні.

– Зарплати ІТ-працівників в Івано-Франківську не набагато відрізняються від заробітків ІТ-працівників у таких містах, як Львів. Похибка становить до 10%. Не буду називати конкретних цифр, однак кожен може “загуглити” середній показник по Україні та скласти відповідну картину. Однак підозрюю, якщо посилюватиметься конкуренція, зростатимуть і зарплати.

– Наталю, нещодавно в Івано-Франківську заснували ІТ-кластер, одним із ініціаторів цього проекту була й компанія, яку Ви представляєте. Яка мета цієї організації, її завдання?

– Створення ІТ-кластеру – це ще одне свідчення того, що ІТ-технології в Івано-Франківську “виходять з підпілля” і починають бути важливим гравцем. Ми не можемо працювати в місті і не бути його частиною. Тим паче, як я вже розповідала, за останні два роки число компаній з розробки програмного продукту значно зросло. З’явилася спільнота, яка має свої зацікавлення, потреби, питання. Вирішувати їх об’єднаним фронтом набагато простіше. Це – загальноприйнятна схема, ІТ-кластери вже успішно функціонують у багатьох містах, зокрема, у Львові, Києві, Харкові. Вони ініціюють чимало освітніх, бізнесових та спортивних заходів. До слова, першою подією, яка відбулась під егідою івано-франківського кластера, став футбольний турнір. Наша компанія, на жаль, не перемогла, але це лише перший турнір. Та й зрештою, ми програмісти, а не футболісти.

– Окрім кластера, як ви бачите свій внесок у ком’юніті Івано-Франківська?

– Ми активно беремо участь у більшості заходів, пов’язаних з освітою та розвитком. Конференції, ярмарки – ми завжди там доповідаємо, розповідаємо про перспективи праці тощо. Звісно, плануємо робити це й надалі.  Однак до кінця року залишається не так багато часу ,як нам би хотілося у цьому році “підчистити хвости” та завершити декілька важливих справ. Найважливіша з них – це переїзд у новий офіс у центрі міста. Ми довго робили там ремонт, бо хотіли зробити його добре. А зараз нарешті хочемо переїхати й “обжитися”. Щойно відчуємо себе там, як вдома – організуємо день відкритих дверей та запросимо в гості. Скажу без зайвої скромності, нашим гостям в ELEKS дуже подобається, кажуть, в нас атмосфера особлива. І це правда, адже в нас колеги – це ще й друзі, тому переманити їх вкрай складно, а ті, хто приходять – звільняються дуже рідко. Ми дуже радіємо з цього приводу, але розуміємо, що це сталося не просто так. Атмосфера, яку помічають навіть сторонні – це також щоденна праця, ми дуже цінуємо та плекаємо наші традиції. Бо саме наші цінності роблять нас такими, якими ми є.

Розмовляла Леся Мандзевич

Читайте також: Проект iHUB впирається в ремонт