«Ми не поліцейські чи слідчі, ми лише звітуємо про зафіксоване, ми не покликані робити жодних висновків. Але ви можете», – каже Александр Хуг, перший заступник голови Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні. В розмові з «Галицьким кореспондентом» він розповів, чому стрілянина на Донбасі ніяк не припиняється, скільки росіян є у складі моніторингової місії, яка працює в Україні, та хто платить зарплати представникам ОБСЄ.

– На Донбасі зараз збройний конфлікт чи неоголошена війна?

Не я маю робити ці визначення. Формулювати такі терміни не входить у завдання представників Спеціальної моніторингової місії (СММ) ОБСЄ в Україні.

– На вашу думку, що зараз відбувається на сході України?

Все є в наших звітах, які доступні для широкого загалу. 29 серпня підписанти Мінських угод вже вчотирнадцяте підтвердили свою відданість припиненню вогню, про яке вони домовилися задовго до цього. Те, що сталося 29 серпня, вже траплялося 14 разів. За кілька днів до 29-го були тисячі порушень. А вже після 29-го ми фіксували лише кілька. Це свідчить про те, що коли сторони домовляються не вести вогонь, то все це можна припинити дуже швидко. Але така ситуація не стабільна, навпаки – вона непередбачувана. В будь-який момент можливе загострення. Це вже звичне явище: сторони домовляються про припинення застосування зброї, настає відносна тиша, але через деякий час порушення починають зростати.

Є дві причини, серед іншого, чому й досі тривають обстріли. І я казатиму зараз не про політичні причини, а лише про військово-технічні. Найперше, це близьке розташування позицій збройних формувань та ЗСУ. Подекуди між ними лише дорога протяжністю 20-50 м. Там постійно підтримується градус напруження, що призводить до невпинних бойових дій. Тоді як міжпозиційна відстань має бути принаймні 2 км. Ще одна причина – це наявність важкого озброєння там, де воно не повинно бути. Наприклад, танк, за Мінськими угодами, має бути відведений хоча б на відстань 15 км. Чим більший калібр зброї, тим далі вона повинна бути відведена – тоді її просто не зможуть застосувати, бо вона не досягне цілі.

Але цього всього не дотримуються. Ми щодня фіксуємо порушення. До речі, більшість цивільних отримують поранення або гинуть саме через недотримання цієї умови. З початку цього року до вересня ми підтвердили 183 жертви з цивільного населення. Більшість із них були поранені або загинули через зброю, яка перебувала там, де не мала би.

– Які завдання виконують представники ОБСЄ на сході України?

Найперше, важливо нагадати, що Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ розпочала свою роботу ще перед тим, як розгорнувся конфлікт на сході вашої країни. На запрошення вашого уряду місія була розміщена 21 березня 2014 року в десяти містах України, включно з Івано-Франківськом.

Наші команди, розміщені на всій території України, включаючи Донецьку та Луганську області, мають завдання здійснювати там моніторинг і звітувати. А другим важливим завданням, для якого вони покликані, є сприяти налагодженню діалогу. Якщо говорити конкретніше, то на сході наші команди здійснюють моніторинг безпекової ситуації, що прописано в нашому мандаті. Окрім цього, ми слідкуємо, чи виконуються домовленості щодо режиму припинення вогню. На жаль, здебільшого вони не виконуються.

Так само ми слідкуємо за гуманітарною ситуацією з обох боків лінії зіткнення. Ця інформація допомагає структурам і організаціям, які можуть доправити ліки, продукти харчування, можуть реалізувати проекти з реконструкції і ремонтно-відновлювальних робіт. Також ми сприяємо безпечному доступу цих структур, оскільки маємо можливість говорити з усіма сторонами. Ми сприяємо встановленню локальних режимів припинення вогню, або ж, як ми їх називаємо, «вікон тиші». Ось, наприклад, нещодавно завдяки організації такого «вікна тиші» за сприяння СММ відремонтували Південно-Донбаський водогін. Місце прориву локалізувалося якраз у «промзоні» – важкому і небезпечному районі. Зараз водопостачання уже отримують сотні тисяч мирних жителів з обох боків лінії зіткнення. Без СММ це неможливо було б реалізувати.

– Коли представники СММ домовляються про «вікно тиші», умови здебільшого виконуються?

Не завжди. Але якщо наш патруль фіксує вибух, то одразу інформує решту команди, і тоді починають з’ясовувати в тої чи іншої сторони, в чому ж справа. Ремонтні роботи чи будь-яке інше завдання, заради якого домовлялися про «вікно тиші», може припинитися до врегулювання ситуації.

– Яка зі сторін частіше порушує «вікно тиші»?

Як правило, неможливо чітко знайти винуватця у таких випадках. Адже цей конфлікт не можна порівняти із грою в настільний теніс, коли гравці перекидають м’ячик один одному і все зрозуміло: хто перший подає, а хто далі реагує. Зазвичай ви не побачите зброї, з якої вели вогонь. Здебільшого вона розташована або в лісосмугах, або під прикриттям чи взагалі мобільно пересувається у певній ділянці місцевості. Але в наші звіти ми включаємо достатньо детальну інформацію, зазначаючи, наприклад, відстань чи напрямок вогню, а тому на її підставі ви самі можете робити свої висновки.

– Хіба неможливо визначити, з якого боку стріляють?

Іноді нам все-таки вдається чітко ідентифікувати, і про це ми офіційно звітуємо.

– Тобто, аби прозвітувати про такий факт, представники ОБСЄ мусять на власні очі побачити постріли з того чи іншого боку?

Так.

 – А якщо конкретні докази надають, наприклад, українські вояки, ви їх берете до уваги?

Найперше, ми не беремо до уваги якісь чутки. Навіть якщо ми говоримо про інформацію, яка надходить від бійців. Нам важливо зафіксувати самим або ж за допомогою технічних засобів. Наприклад, наразі встановлені камери спостереження у південній частині Авдіївки, на території Донецької фільтрувальної станції і на даху шахти «Октябрської». Камери цілодобово здійснюють моніторинг ситуації у цьому районі. Зображення передаються через супутник на екрани спостерігачів, які дислокуються в київському офісі.

– Скільки представників ОБСЄ наразі виконують місію в Україні?

Загальна кількість співробітників – 1244. З них – 719 міжнародних спостерігачів і 406 українців.

– Яке співвідношення громадян України та Росії у складі СММ?

З 719 спостерігачів є 39 росіян. Це 5,5% від усієї кількості спостерігачів. Якщо цікаво, то вихідці зі США та Об’єднаного Королівства складають 33%. А вихідців зі США та усіх країн ЄС – понад 60%.

Хто фінансує ОБСЄ?

Якщо говорити про поточний бюджет, з 31 березня 2018 року по 31 березня 2019 року, то він складається з нарахованих внесків держав-учасниць ОБСЄ. Це 85% бюджету. Решта 15% представлені додатковими внесками. Хто скільки обов’язкових внесків має платити, вирішують під час постійної ради у Відні. Щодо додаткових внесків, вони є добровільними. Найбільшим донором є Європейська комісія, після неї – США та Німеччина.

До речі, зарплати працівникам ОБСЄ платить не організація, а уряди їхніх країн. До прикладу, я громадянин Швейцарії, і саме ця держава нараховує мені заробітну плату.

– Багато українських бійців обурені діяльністю представників ОБСЄ на сході, мовляв, коли ж вони перестануть бути сліпими і нарешті розплющать очі та побачать численні порушення з боку сепаратистів…

Ми не сліпі. Місія публічно звітує про всі порушення, незважаючи на те, з якого боку вони були. Наприклад, цьогоріч ми зафіксували 2800 одиниць озброєння з порушенням Мінських угод. Близько 55% від цієї кількості – на не підконтрольній уряду України території. Але ми не можемо забрати це озброєння, оскільки не маємо виконавчого мандата.

Найбільша проблема у звітуванні про всі ці порушення – це те, що немає відповідних заходів із реагування на них. Нам усім слід не забувати про мандат ОБСЄ, який передбачає здійснення моніторингу, а не відведення озброєння.

– Представники ОБСЄ бачили на сході України російську зброю?

У своїх звітах ми вже подавали вичерпну інформацію про зброю, зафіксовану в районах, що не контролюються українським урядом. Включно з системами радіо- і електронної боротьби. Ми також вночі фіксували автоколони чи конвої, які перетинали кордон у тих місцях, де немає офіційних пропускних пунктів. Ми бачили сліди, які вели до цих неофіційних прикордонно-пропускних пунктів. Ми спілкувалися з особами, яких затримали військові ЗСУ, і саме ці особи стверджували, що вони є частиною російської армії. Все це ми зафіксували в наших звітах. Але ми не поліцейські чи слідчі, ми лише звітуємо про зафіксоване, ми не покликані робити жодних висновків. Але ви можете.

Наталя МОСТОВА