Літопис Галицький

«Сьогодні зранку Ігор Халаменда, засновник і гендиректор ТОВ “Торговий сервіс”, намагався увійти в офіс своєї фірми… Коли Халаменда спілкувався з представниками фірми, яка нібито орендує ринок, до нього намагався підібратися молодих з відром лайна. Охорона вчасно його побачила…

Ввечері сторони конфлікту і  поліція домовилися про компроміс: учасники конфлікту покидають територію ринку, а поліція бере його під охорону до понеділка. Коли Ігор Халаменда вже виходив з території ринку та збирався сісти у свою машину, його таки облили нечистотами… За словами очевидців, Ігор Халаменда був дуже злий. Він сів у авто і поїхав у невідомому напрямку».

(https://kurs.if.ua,  16 листопада 2019 року)

У рік 7 527 [2019]. Намагався того року пахан базарний із відстійної орди [регіональної] Ігорко на прозвисько Власник Свиноферми добути собі [знову] ринок центральний у городі галицькому, бо уздрів він раптом на базарі [своєму] недофільтрованому та розбадяженому рейдерів чорних, наїзників бурих, хлопчиків кривавих, ментів поганих і білочок [гарячих], але ні разу не убоявся він напасті сеї несподіваної, а тільки рани старі [коксом] густо запудрив, обмотався цілющою шкурою крокодила [по скидці] із живого злупленою, і збиратися почав поволі у похід звитяжний, аки на змія давнього Горгону [Надвірнянську].

І не мав сей пахан Ігорко ні краплі страху на памперсах броньованих, ні докорів [сумління] у серці під панцирем свинцевим  та під шкурою крокодилячою,  але виставив [про вся випадок] поперед себе дружину свою твердолобу та соратницю віддано регіональну, що ім’я їй було Свєта, а прозвисько [Жовтневі], та почав нею, аки тараном політичним, ворота в’їзні пробивати, бо не помагала йому ні облога юридична, ні пахолки [поліцейські], ні сили небесні покровителів політичних, бо хоч калатав він у дзвони [мобільні] попід мурами офісними так, що аж до города стольного долітало, та все [ні з чим], аки бумеранг, поверталося.

Коли ж пішов пахан Ігорко на приступ твердині [базарної], то полилась на нього смола гаряча, помиї протухлі, гнояки та нечистоти посипалися, аки слова [образливі та лайливі], і нескінченним потік сей був, бо було [добра] сього найбільше на ринку центральному, а коли і воно закінчувалося, то знову їли [багато] оборонці базарні та піднатужившись вельми повні відра [його] набирали.  

Та скільки не лили [лайна] на Ігорка на прозвисько Решето, то все стікало із нього, аки вода із [гусака], та висихало, аки сльози убитого крокодила, по бороді текло, та в рот не потрапляло, а коли навіть [і потрапляло], но не спльовував Ігорко, бо знав, що той, хто г*вно в дитинстві їв, гриби добре шукає, і не мінявся ні на лиці, ні кольором, ні [запахом] муж сей благочестивий та многовонний, а тільки стояв під мурами [базарними] та приймав на себе щедрі потоки [лайна] заслуженого та неміряного, і з кожним разом усе багатів та багатів, бо як казав творець притч Саломон, г*вно – то [на гроші].

НОРВАКС