Літопис Галицький

“Під час візиту на Прикарпаття 28 грудня президент Володимир Зеленський повідомив, що буде зустрічати Новий рік у Карпатах. Конкретного місця не назвав, але зазначив що, найімовірніше, це буде Буковель. А вже 1 січня у мережі з’явились фото з Карпат, на якому Зеленський позує в лижному костюмі та з маскою.

Світлиною з президентом України на гірськолижному курорті поділився в своєму Інстаграмі користувач з ім’ям “Коля Софрон”. Журналіст з Прикарпаття Роман Реведжук помітив, що даний користувач постив також фото з Росії… “Я коли зайшов на сторінку автора цього фото, а там “москва”, “кремль” і “краснаяармія”, – йдеться в дописі”.

 

(https://versii.if.ua/, 2 січня 2020 року)

 

У рік 7 528 [2020]. Пробудився того року з бодуна новорічного у лісі [темному] під ялиночкою, аки зайчик недорослий, невизначного розміру князь, що був [за титулом] великий, у дзеркалі криворізький, а за пропискою київський, з іменем [неважливо яким] та на прозвисько Какая Разніца, зловив [джіпіесом своїм діджеталізованим] який-небудь найближчий город із назвою [вельми довгою та через дефіс] і заказав собі піцу якусь із чимось на глово і вино аби з бульками, та свята [якісь чергові], живота свого не шкодуючи та голови не обтяжуючи, зустрічати приготувався, аки навалу татарську [сиров’ялену].

Коли ж намацав сей князь безіменний навколо себе в хоромах [синьогорських] якогось адвоката успішного, домогосподарку звичайну і непонятного аграрія [чомусь із Черкащини], то прояснилася йому нарешті уся [географія] довколишня і розкинулася перед взором його країна гідності і правди, воєводою [неважливо-яким] недобудована, уздрів же він якісь гори високі зі снігом білим, аки вата, а на схилах стрімких, аки шпилі [якихось] храмів богові незнаному чи постаменти пам’ятників невідомим [людям хорошим], просто люди якісь каталися туди-сюди такі ж, аки він, у костюмах лижних і масках [смішних]. Тож пішов той якийсь князь до якихось тих людей, маски з них знімав та впізнавав брата [Колю], і тішився він вельми єднанню з мишебратьями різними та іншими софронами, що ні в [москву], ні в красну армію не ходили більше походами туристичними, а тільки в гори [якісь] приходили, під смереку ставали і гілляки [за ними] вельми тужили.  

І не було серед сього [народу простого] лишень воєводи коломойсько-буковельського Александера Яші на прозвисько Нехай Буде Пушкін, бо [ще] коли наближався до города галицького сей князь, неважливо який, то став сей [патріот землі галицької] про всяк випадок на лижі та помчав собі за горби, щоб не бачити, як ходить сей [приблуда] землями поляницькими, минаючи Росіш і Грунь, та звертає на Стаїще, дивитися [кудись] аж на Климпуші і Згари, та селфиться з ліжниками косівськими, вишивками покутськими, колядками гуцульськими, гойканнями бойківськими, кахлями бахматюківськими, різьбами шкрібляковими, церковцями турчиняковими та іншим [мотлохом непотрібним]. А коли ж минув воєвода сей перевал яблунецький, збив зі сліду свого агентів [феесбешних] та, аки пастор шланг, на лижах у даль почвалав.

 

НОРВАКС