Літопис Галицький

«Денис Шмигаль розповів, звідки до нього надійшла пропозиція нової посади.

“Це була пропозиція президента і прем’єра. У мене була розмова й з Володимиром Зеленським, і з Олексієм Гончаруком. І президент, і прем’єр запевнили мене, що вони дійшли спільної думки, що треба мене залучати в уряд для тієї роботи, яку мені пропонують. Пропозиція була така: віцепрем’єр-міністр – міністр розвитку громад і територій… Робота буде на зрізі кількох міністерств. Одним словом, мені поставили завдання – я з ним погодився і, якщо на те буде воля Верховної ради, берусь до роботи”, – каже Шмигаль».

(https://galka.if.ua, 1 лютого 2020 року)

У рік 7 528 [2020]. Пропав того року з города галицького, згинув, аки обр, розвіявся, [аки дим] над трубами острова енергетичного у вотчині пахана [сарматського] Ахмета, князь львівсько-бурштинський Дениско на прозвисько Хайбуде Волятвоя, що [язиком своїм] гладко стелив дороги майбутні для розвитку громад і територій аж до румунів [угорських] та прокладав в помислах своїх мости [пасічнянські], і вознісся він без ліфта освяченого та соціального до [найвищих] престолів столичних, бо доріс несподівано [за півроку всього] до портфеля міністерського виглядом своїм розумним.

Вийшов тоді до князя сього Дениска на прозвисько [Хайприйде Царствотвоє] на берег Дніпра повноводного, аки змій двоголовий, князь великий та [криворізький] Вован Вазеленський та профан його економічний Алексій, і поки йшли вони йому [на зустріч], то дійшли спільно до думки однієї та донесли сю думку і пропозицію одноголосно йому [двома головами] одночасно оголосили, аж здригнулися кручі та купол на раді верховній [трохи] посунувся.

Бо ж не мали вибору вельми [великого] ні князь великий, хоч і криворізький Вован, ні профан його вірний Алексій, бо скільки не перебирали в умі [між собою], аки в програмі про коміків смішних, усіх своїх мужів славних із дружини різношерстої та [зеленої], але не могли ніяк вибрати достойного [для розвитку територій та громад], бо один ще за педофілію не відсидів, другий собаками, аки [швейк] торгував, комусь зарплати вічно замало було, а інший в табу анальному залип безбожно, і не було, кому [завдання поставити] ні за могорич, ні за дурно. 

Тож коли уздріли із престолів стольних [чистого та непорочного] князя Дениска на прозвисько Хайсвятиться Ім`ятвоє, то втішилися вельми [обидві голови] змія зеленого, а коли муж сей праведний під стінами [ради верховної] останні слова молитви благословенної промовив і амінь проказав, то усміх торкнув уста профана Алексія, [в бороді] не сховавшись, і, побачивши се, заржав уже більше не стримуючись, аки кінь Інцитат [у сенаті римському], князь великий Вован і ляснув [сей змій] гучно хвостом своїм, аки по роялі, кнопку червону натиснувши, і заграли фанфари, і лампи заблимали, і  [народ] звеселився й захлопав радісно, бо шоу тривало далі.

НОРВАКС