Біографічний, драма, трилер

Режисер: Джош Транк

У ролях: Том Харді, Лінда Карделліні, Метт Діллон

Часом авторські провали стаються на диво доречно. Після жахливої історії з «Фантастичною четвіркою», яку фантастично пошматували продюсери, Джош Транк повернувся до звичного для себе незалежного виробництва. «Обличчя зі шрамом», втім, у рамках будь-якого іншого виробництва з’явитися й не міг. Якщо вже Скорсезе для своєї академічної тригодинної епопеї «Ірландець» довелося співпрацювати з Netflix (єдиною компанією, яка погодилася піти на всі ризики випуску дорогого кіно на вже віджилу гангстерську тему), то Транку з його божевільною ідеєю навіть не варто було й починати ходіння по студійних муках. І це, може, й на краще. Транк в «Обличчі зі шрамом» сам собі пан, а отже, може розвінчувати міф без жодних компромісів.

Порівнянь з «Ірландцем» знову не уникнути: якщо у Скорсезе смерть мафії була тягучою, нестерпно довгою, то у Транка старість одного із символів гангстерського руху – потік лайна і сечі, видінь і безрадісних буднів. Тоненький голос стихає з кожним днем, за вказівкою лікаря сигару (мало не головний атрибут образу екранного Капоне) змінюють на сміховинну морквину. Ірландець доживав на самоті, а старий Фонзі доживає, марно намагаючись згадати власне ім’я і поринаючи в жахливі видіння, де він лежить на десятках трупів. Транк взагалі відмовляється від будь-якого раціоналізму. В «Обличчі зі шрамом» немає ні чіткого розділення реальності і фантазії (крім, мабуть, спогадів Фонзі про бійню на День святого Валентина), ні, що важливіше, спроби пояснити відчуття антигероя. Велику частину часу Капоне просто сидить і пускає слину, зрідка кидаючи тривожні погляди на радіо або підозрілих людей на території маєтку. Зазвичай кіно, навпаки, намагається за рахунок оточення передати внутрішні переживання протагоніста, а в роботі Транка Капоне розгублений і приголомшений не менше, ніж глядач. Він також не розуміє законів простору і часу, також відірваний від екранної реальності. До того ж, він навіть не зовсім особистість. Лише її тінь, слова на піску, які знесли хвилі часу.

«Обличчя зі шрамом» можна навіть назвати боді-хорором. Але лише латентним. Транк не акцентує так багато уваги на деформації людського тіла і наступної за цим деформації душі, як, скажімо, Кроненберг, тому що його образи більш приземлені. Капоне дійсно понівечений, але лише в рамках нашої дійсності. Його тіло розкладається, але в межах звичайного, реалістичного людського розпаду. Його розум гниє, але, на відміну від якоїсь «Мухи», ментальний некроз не гіпертрофований і не перебільшений. Моментами це навіть страшніше від справжніх боді-хороров: моторошно, тому що знайоме; боязно, тому що ближче до нас самих, до наших доль.

Іноді Транк, звичайно, наводить романтичний марафет і починає ототожнювати старий образ Капоне з величними античними статуями, які поступово вивозять з будиночка мафіозі – добре, що подібної поетики в «Обличчі зі шрамом» не так багато. Ця приземленість у певний момент кіно і губить. Марення і фантазії – це, звичайно, цікаво, але в фільмі переважають зовсім не вони. Більше тут побутових сцен, безрадісних і сірих. Лікар Капоне (Кайл Маклахлен) під час сеансів намагається дізнатися, де стоять гроші, дружина насолоджується миром і спокоєм вперше за кілька десятків років, інші родичі намагаються змиритися з поступовою втратою улюбленого Фонзі – кілька кіл пекла, раз по раз повторюючи себе, стають єдиною сумнівною композицією «Обличчя зі шрамом». У звичайних епізодах ніби не вистачає нерва, надриву.

На папері фільм Транка працює з міфом чудово, але в динаміці навіть таке порівняно сміливе розвінчання легенди виявляється боязким і беземоційним. Тому смішно дивитися на те, як Транк, який тримався від голлівудського ліризму подалі, в фіналі обрушує на глядача несподівану сюжетну лінію з другим сином Капоне. Сівши поруч із батьком, він дивиться на порожнє небо і бере його руку. Легенда остаточно зруйнована, негідник і вбивця опинився в заручниках у власного нерухомого тіла. Але на його посмертній масці, здається, з’являються відбитки справжніх емоцій. В «Обличчі зі шрамом» Джош Транк змусив і без того помпезний міф замовкнути.

ФЕЛІНСЬКИЙ