Щоб стати власником певних видів зброї, в Україні потрібно пройти низку дозвільних процедур та підтвердити своє право бути озброєним у поліції. Проте окремого закону у сфері обігу зброї в нашій державі досі немає. 

Хто саме має право на безперешкодне придбання вогнепальної зброї, як контролюють її обіг та чому ця сфера досі регулюється не законом, а тільки інструкцією МВС, дізнавався «Галицький кореспондент».

Зброя: кому яку можна?

Єдиним нормативним актом у сфері контролю за обігом зброї в Україні ось уже понад 20 років залишається інструкція Міністерства внутрішніх справ від 21.08.1998 р. № 622, в якій прописані правила поводження зі зброєю та боєприпасами.

За словами т.в.о. начальника відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності ГУНП в Івано-Франківській області Володимира Гладишева, громадяни України, які мають бажання отримати дозвіл на право придбання, зберігання та користування зброєю, мають чітко розуміти, для чого їм це потрібно. Наприклад, для полювання люди мають право купити нарізну або гладкоствольну мисливську зброю. Для самозахисту – орієнтуватися на пристрої для відстрілу гумових куль (так звані травматичні пістолети) або газову зброю.

Одержати дозвіл на придбання “травмата” можуть певні категорії осіб. Таке право мають  працівники судів та правоохоронних органів, а також їхні близькі родичі, особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві, народні депутати, військовослужбовці (крім строкової служби), журналісти, державні службовці та особи, які беруть участь в охороні громадського порядку та державного кордону. Для цього їм потрібно надати відповідні документи – довідку з місця роботи та посвідчення.

Громадяни України, які досягли 18 річного віку, без жодних дозволів можуть придбати стартову, сигнально-шумову та пневматичну зброю, яка не перевищує калібр 4,5 мм і у якої початкова швидкість кулі менша, ніж 100 метрів за секунду.

Превентивні заходи

Поліцейські періодично проводяться профілактичні заходи, щоб зменшити кількість незареєстрованої зброї, – місячники добровільної здачі зброї та боєприпасів або операції «Зброя і вибухівка». Інспектори контролю за обігом зброї та дільничні офіцери поліції проводять роз’яснювальні бесіди з населенням, учасниками бойових дій на сході України та мисливцями щодо необхідності здати незареєстровану зброю, боєприпаси чи вибухівку.

Торік під час таких заходів до поліції Івано-Франківщини добровільно здали 563 одиниці вогнепальної зброї та 24 023 боєприпаси, з них 206 одиниць зброї були в незаконному обігу, 24 одиниці – військового зразка. Також із незаконного обігу правоохоронці вилучили 22 одиниці вогнепальної зброї, власників якої притягнуто до відповідальності.

До слова, відповідно до статті 263 Кримінального кодексу України, особа, яка добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої, звільняється від кримінальної відповідальності.

Бюрократія

Франківець Павло Кочерещук саме намагається отримати дозвіл на отримання зброї. Він розповідає, що є декілька основних пунктів, які потрібно виконати. Зокрема, потрібно: подати заяву на видачу дозволу на купівлю зброї; зробити медичну довідку відповідного зразка; довідку про вивчення матеріальної частини зброї; платіжний документ; копію паспорта та ідентифікаційного коду; довідку про несудимість; фотографію розміру 3х4; договір страхування власників зброї.

«Дозвіл на право зберігання та носіння мисливської вогнепальної зброї видається на три роки. Після цього його потрібно продовжувати», – каже Кочерещук.

Зберігати зброю також треба за правилами. За місцем проживання власника її слід тримати в сейфі, при цьому зброя повинна бути розряджена.

Як розповів Павло, на те, щоб виконати всі умови отримання дозволу, потрібно витратити декілька тижнів. Тоді ще десь місяць-півтора потрібно чекати на бланк купівлі зброї, він дійсний три місяці. Після купівлі зброї її треба зареєструвати в підрозділі дозвільної служби. На це дають десять днів.

«Найбільша проблема у сфері обігу зброї – необізнаність людей. Ми мало про неї говоримо, не знаємо, яка дозволена, а яка заборонена. І держава не повинна боятись озброєних громадян. Вона має вчити, пояснювати та допомагати людям», – наголошує Павло Кочерещук.

Інший франківець, Олександр Ханін, має мисливську нарізну зброю, оскільки його хобі – спортивна стрільба. Однак він пояснює, що для того, щоб займатися цим видом спорту, не обов’язково купувати і зберігати зброю вдома. Наприклад, можна займатися у стрілецькому тирі чи бути офіційним спортсменом і тренуватись у відповідній державній установі. При цьому спортивна зброя буде зберігатися в тирі і виносити її за межі закладу без спеціального дозволу не можна. Якщо ж виникне бажання зберігати свою зброю вдома, то потрібно отримати дозвіл на придбання і зберігання, а також забезпечити вищеописані умови для зберігання.

«Поліцейські перевіряють власників зброї десь раз на рік. Їх можуть про це попереджати заздалегідь. Приходять, дивляться, чи є сейф, чи зброя на місці. Ніяких незручностей це не створює», – переконує Ханін.

Щодо дозволу на придбання зброї, Олександр каже, що було би краще, якби його давали як права на авто відповідної категорії: один раз – і все. А не кожного разу виробляти дозвіл спочатку.

Натомість франківець Олександр Кернякевич переконаний, що полегшувати процедуру отримання зброї не потрібно. Мовляв, єдина морока із довідками, але з цим нічого не поробиш.

«Потрібно видавати зброю не лише психічно здоровим людям, а взагалі здоровим. Плюс треба проходити курс володіння зброєю. Вона ж не іграшка», – вважає Кернякевич.

Радянська дикість

Адвокат Української асоціації власників зброї Віталій Коломієць називає радянською дикістю те, що в Україні досі немає закону про зброю і доводиться керуватися лише інструкцією МВС. Закон, до речі, виносили на розгляді у парламенті, але ця справа так нічим і не закінчилася. Коломієць каже, що обіг зброї – фактично єдина сфера, яка досі нормально не регулюється. І, можливо, так є тому, що це поле для корупції.

Швейцарська міжнародна організація, яка займається дослідженням кількості зброї, оцінює, що в Україні є понад чотири мільйони одиниць різної зброї. Поки немає відповідного закону, її не можна називати легальною або нелегальною, а лише облікованою або необлікованою МВС. Та, що обліковується, завозиться з-за кордону або виготовляється в Україні і продається. Шляхи потрапляння на ринок іншої – різні. Хтось переробляє стартові пістолети, частіше – привозять із зони бойових дій.

«У 2014-2015 році країна перебувала в активній фазі війни. Хтось зброю віз на схід, а хтось, навпаки, собі ховав. Ніхто не знав, коли і де все зупиниться. Тому не треба звинувачувати хлопців, які в ті часи робили схрони по всій Україні. Проте влада нині не пропонує їм жодного нормального виходу з цієї ситуації. У цивілізованому світі зброю з обігу вилучають, викуповуючи її у громадян», – зауважив юрист.

За його словами, раніше в асоціації пропонували відмовитися підкорятися наказу МВС. Тим більше, 60 стаття Конституції України передбачає, що ніхто не зобов’язаний виконувати явно незаконні накази, а стаття 19 каже, що нікого не можуть змусити робити щось, не передбачене законодавством. Адвокат пояснює, правовий режим власності будь-яких речей визначається виключно законами, а не підзаконними актами, постановами чи, тим більше, інструкціями МВС. І Цивільний кодекс передбачає, що всі речі є вільні в обігу, крім тих, де він обмежений чи заборонений саме законом.

«Наприклад, обіг наркотичних засобів обмежений законом. Є спеціальна дозвільна процедура для лікарських засобів. Обіг радіоактивних речовин також обмежений, як і обіг промислової вибухівки. Але обіг зброї – ні. Нас змушують підкорятись незаконному наказу», – наголошує Коломієць.

Крім того, адвокат зазначає, що процедуру отримання дозволів на зброю треба привести до стану, який відповідає здоровому глузду. Коли процедура прописувалась у 1990-ті роки, то, можливо, була виправдана. Але зараз – ні. Мовляв, первісна реєстрація повинна бути на стадії її появи на ринку в Україні, а власникові достатньо було б підтвердити тільки свій рівень компетенції поводження зі зброєю, здатність володіти і користуватися нею за станом здоров’я. Додаткова паперова бюрократія – зайва.

За словами Коломійця, правоохоронці у питанні обігу зброї люблять брати приклад з Англії, де це суворо контролюється. Проте там навіть самі поліцейські патрулюють без вогнепальної зброї. Тому якщо хочемо на них рівнятись, то нехай правоохоронці протидіють злочинцям за допомогою газових пістолетів.

«Ми повинні чітко орієнтуватись на найкращий досвід для України. А це досвід країн, які мають спільний кордон з Росією, наприклад, Фінляндія. Або хоча б рівняймось на Грузію, Молдову чи Норвегію», – пояснює Коломієць.

Адвокат каже, що в Україні люди мають максимально чітко та свідомо протидіяти поширенню поліцейських міфів на кшталт «вони  нап’ються і розстріляють когось», «українці до такого не готові». Бо якщо всі українці не готові до зброї, то виходить, що поліцейські у нас мають бути іншої національності.

Людмила ОЛЕНЮК