На думку психоаналітиків, народження – це перша травма, яку переживає дитина, і вона настільки сильна, що робить вплив на все подальше життя. Існує відома теорія популярного американського психолога Станіслава Грофа про те, що процес народження тісно пов’язаний з формуванням нашого характеру, а отже і всієї подальшої долі. Він виділив кілька стадій пологів – чотири базові перинатальні матриці, які немовля має пройти.
Життя починається в момент зачаття
Станіслав Гроф досліджував причини життєвих невдач у різних людей. І, як багато психологів, спробував докопатися до суті їх сумних негараздів. Але, на відміну від більшості колег, не зупинився на традиційних дослідженнях стосунків у сім’ї і дитячих проблемах. Він пішов ще далі.
Психологу вдалося розробити спеціальну систему дихальних вправ, за допомогою яких людина потрапляє в транс. При цьому у пацієнта з’являється унікальна можливість знову пережити всі ті емоції, які він відчував у момент свого народження.
Лінія нашого життя бере свій початок ще до нашої появи в цьому світі. Вона починається в момент зачаття, і від цього початку залежить все наше подальше життя. Період внутрішньоутробного розвитку – це перший досвід пізнання реального життя для тіла. Станіслав Гроф, якому належить теорія базових перинатальних матриць, стверджував, що особливості поведінки, ті чи інші риси характеру напряму залежать від процесу нашого народження.
Інформація матриці – як своєрідний файл, на якому зберігається все, що ми чули, відчували в материнській утробі до моменту народження. Успішне або «неправильне» проживання тієї чи іншої стадії пологів накладає відбиток на особистість дорослої людини, на її стиль вибудовування стосунків, на здатність приймати рішення, вміння ставити цілі і завдання, втілювати їх у життя.
Матриця перша. Вагітність
У період вагітності відбувається базовий контакт маляти з батьками. Для дитини мама – це Всесвіт, центром якого є саме дитя. На цьому етапі маленька людина все сприймає крізь призму маминих емоцій. Саме вони впливають на формування довіри або недовіри людини до світу: «Світ мене любить і приймає» або «Я тут чужий».
Якщо вагітність бажана, то дитина має всі шанси стати дуже щасливою людиною. Тому що початок її життя асоціюється зі спокоєм і радістю.
Але коли мама серйозно думала про аборт, не дбала про здоров’я малюка – курила, випивала, лаялася і проклинала своє життя, немовля приходить у цей світ із запрограмованою установкою: «Мене тут не чекають. Я нікому не потрібен».
Матриця друга. Перейми
Під час проходження цієї матриці формуються такі важливі для людини риси, як терпіння й уміння приймати рішення. Адже, посилаючи мамі перший гормональний імпульс, дитина сама запускає пологи.
Перейми для маляти – це надтяжке випробування. Перші легкі скорочення матки сприймаються дитям як прощальні обійми улюбленого світу. Поступово, з кожною переймою простір, до якого дитя звикло, починає стискатися. Час начебто зупиняється. Дитина починає відчувати задуху.
Саме тому в 60-ті роки деякі медики виправдували операцію кесаревого розтину. Мовляв, навіщо піддавати дитину найжорстокішим випробуванням, якщо можна безболісно витягти її з утроби матері?
Що ж відбувається з малям, коли мама, не чекаючи переймів, зважується на кесаревий розтин? Дитя сприймає світ як гігантську матку. Дитина не пройшла ніяких випробувань, щоб з’явитися на світ. Єдиний досвід, який вона встигла набути, – «Я центр Всесвіту. Увесь світ крутиться навколо мене». Тому вже з раннього дитинства «кесарята» починають відчувати труднощі у спілкуванні з однолітками. А в старшому віці найчастіше не здатні самостійно приймати важливі рішення.
Останнім часом на етапі переймів все частіше стали застосовувати знеболювальні препарати без медичних показань. Погоджуючись на знеболювання, мами самі позбавляють дитину досвіду проживання переймів. У цей момент зв’язок «мама – маля» переривається.
Мама не здатна реагувати на перейми й переживати цей процес разом із дитям. Дитина залишається наодинці зі своїм лихом. Її охоплює почуття безвиході, що часом супроводжує людину протягом усього життя. Трапляється, що на етапі переймів лікар ухвалює рішення щодо проведення екстреного кесаревого. У цьому випадку дитина все-таки встигає одержати певний досвід: «Я можу приймати рішення, але не можу рухатися далі».
Матриця третя. Період потуг
Третю матрицю можна назвати стрибком у невідомість. Це певний перехід від життя в утробі мами до життя окремо від неї. Вибравшись із ув’язнення й почавши рух по родових шляхах, маля бачить своєрідне світло в кінці тунелю. Його охоплює стан екстазу й ейфорії: вихід є! Це дуже важливий етап, на якому в людини формується впевненість у собі й приходить усвідомлення того, що вона може щось зробити сама. На даному етапі відбувається своєрідне її вмирання як плода і народження як дитини.
Цей процес супроводжує людину все її життя. Чи буде вона легко братися за нову справу? Чи будь-яке починання виллється для неї в колосальний стрес? Все це багато в чому залежить від вдалого проходження третьої матриці.
Матриця четверта. Імпринтинг
Імпринтинг – це певне враження, досвід, який дитина отримує протягом перших двох годин після народження. Процес запам’ятовування відбувається надзвичайно швидко. Його результат, як правило, незворотний.
Він залежить від того, як відбувся перший контакт дитини з мамою. Дитина зустрічається зі своєю мамою вже в іншому ракурсі. Вона доторкається до маминої шкіри, відчуває її тепло, чує знайоме биття серця. Саме в цей момент формується базове поняття маляти про світ. А мамина любов вселяє дитині почуття захищеності в цьому величезному незнайомому просторі. Возз’єднання з мамою дитина сприймає як нагороду за всі свої переживання.
Незважаючи на те, що існують такі страшні речі, як перейми й потуги, дитя довіряє цьому світу. У цьому світі можна жити.
На думку Грофа, малята, які пройшли матрицю-возз’єднання, здатні приймати й дарувати любов. Діти, позбавлені цього досвіду, штучно створюють собі труднощі й ситуації боротьби. А досягши бажаної мети, відразу ж втрачають до неї інтерес, відчуваючи лише порожнечу й розчарування.
У деяких випадках і «кесареня» може отримати матрицю-возз’єднання. Але от тільки це не нагорода за боротьбу, а всього лише логічний перехід: «Я був у центрі Всесвіту й продовжую у ньому перебувати».
Є прихильники і противники
На думку Станіслава Грофа, дуже важливо прожити всі чотири перинатальні матриці. Адже, крім негативного, дитина здобуває й позитивний досвід. Уже на настільки ранньому етапі розвитку вона вчиться приймати рішення й долати труднощі. А будь-який стрес сприймати як певний щабель, котрий вона з цікавістю може перестрибнути.
Як вважає Станіслав Гроф, при операції кесаревого розтину природний перебіг пологів порушується. А дитина, не проживши всіх матриць народження, не одержує того необхідного досвіду, який отримала більшість людей. Це одна із причин появи людей, не здатних протистояти труднощам, які схильні до депресій та сприймають життя як нескінченні страждання. Тому британські лікарі отримали право відмовляти жінкам в операції кесаревого розтину, якщо для цього немає медичних показань.
У теорії Грофа є як прихильники, так і противники. Але принаймні однією його величезною заслугою є те, що автор, один із перших, заговорив про ще не народженого малюка як про особистість.
Слід розуміти, що матриці Грофа – це не вирок. Якщо ваша дитина, наприклад, з’явилась на світ у результаті кесаревого розтину, це зовсім не означає, що з неї виросте невдаха. Народження – лише мить у житті людини, хоча і дуже важлива. Але вся її доля завжди у руках самої ж людини.
Наталя Мостова