До початку повномасштабної війни Микола Наумик, фан “Наумич”, працював в ресторанній сфері, шукав себе.

Організовував з хлопцями з Карпатської Січі вишколи для молоді, займався спортом, їздив на виїзди — вболівав за “Прикарпаття”, пише “Галицький кореспондент” з посиланням на сторінку “Прикарпатські ультрас”.

Він встиг поподорожувати, побачив в одній мандрівці кав’ярню на колесах. Ідея припала до душі. Готувався до відкриття такої кав’ярні, щоб бути мобільним та пригощати людей кавою саме в тих місцях, де є найбільша потреба. Проте війна внесла свої корективи та стало якось вже не до кави.

“Пішов на війну, бо не бачив іншого вибору — хто як не я, маю захищати свою Батьківщину?! Більше злості додав той факт, коли прилетіло в рідне місто. На війні зараз я у мінометній батареї, працюємо з хлопцями, наближаємо Перемогу. Але моя основна задача — це евакуація людей з поля бою, транспорт та логістичні завдання. Ну і каву я тепер варю не в блискучий турці, а в польових умовах та п’ємо її з побратимами, поки що не з охайних горнят, а з суворих військових залізних банячків”, – ділиться захисник.

Після війни планує все ж таки добити цю справу — відкрити свою кав’ярню на колесах. Каже, що об’єднає дві пристрасті — каву та автомобілі в одну добру справу.

Також хоче сходити в гори — відпочити духовно. А ще задумав податися у подорож Європою на автомобілі.

“Коли сумую на війні, то прокладаю маршрути своєї майбутньої мандрівки. Знаю, що сплановано це не буде, а швидше спонтанно гнатиму кудись, де лежить серце, а не плани та карти. А ще хочу на футбол, дуже сильно сумую за першим сектором “Руху” та романтикою виїздів. Вітання найщиріші всім, хто в тилу. Не забувайте, що в нас в країні війна, тому деколи варто поводитись трошки стриманіше. Вірте в Збройні Сили, донатьте військовим і ми переможемо! Обов’язково. А ви вже нас, в тилу, не підведіть”, – додає захисник.

До теми: “Точність не менша, ніж коли в каву додаєш молоко”, – бариста й ультрас з Прикарпаття про аеророзвідку на війні