До початку повномасштабної війни вони служили в різних частинах пожежно-рятувального загону Сєвєродонецька.
СБУ зібрала докази державної зради трьох службовців цивільного захисту з Луганської області, передає «Галицький кореспондент».
Рятувальники не виконали наказ керівництва про евакуацію та залишилися очікувати на прихід «руського міра».
Після захоплення міста російськими військами зрадники перейшли на службу до окупаційної влади та вступили до т.зв. «МЧС ЛНР».
Зокрема, колишній начальник 35 пожежно-рятувальної частини став начальником пожежного депо «МЧС ЛНР» у Сєвєродонецьку. Колишній капітан служби цивільного захисту активно співпрацює з загарбниками та навіть отримав грамоту від окупаційної адміністрації міста.
Інший зрадник до окупації обіймав посаду начальника караулу 12 державної пожежно-рятувальної частини. 24 лютого 2022 року він виїхав на окуповану з 2014 року територію та перебував там до моменту захоплення міста російськими військами.
Після встановлення в Сєвєродонецьку окупаційної влади, старший лейтенант служби цивільного захисту теж пішов на службу до пожежної частини т.зв. «МЧС ЛНР».
Третій фігурант до окупації служив на посаді начальника 36 пожежно-рятувальної частини. З приходом російських військ залишився у Сєвєродонецьку, а згодом обійняв посаду начальника пожежної частини «МЧС ЛНР» в Рубіжному. На камери російських ЗМІ він брав участь у зустрічі з делегацією невизнаної Республіки Абхазія.
Фігурантам повідомили про підозру за ч. 2 ст. 111 КК України – державна зрада.
За перехід на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану на них очікує позбавлення волі на строк 15 років або довічне, з конфіскацію майна.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює